Згідно з нещодавнім дослідженням, в Україні та Грузії російські телеканали не відіграють вирішальну роль у поширенні пропаганди Кремля. Натомість у Молдові російські телеканали мають безпосередній вплив на громадськість, що зрештою стало очевидним під час президентських виборів 2016 року. Тоді молдовани обрали президентом проросійського кандидата Ігоря Додона.
Щоб дослідити російську пропаганду, яка насаджує ідеологію Кремля, команда з Грузії відвідала Україну та Молдову. Ми вирішили вивчити інструменти та методи, які Кремль використовує для поширення своїх меседжів. За допомогою місцевих аналітиків ми також спробували встановити, хто саме поширює російську пропаганду в Грузії, Україні та Молдові.
Кремль може замаскувати свої стратегічні підходи, але ніколи не приховує свою мету і відкрито захищає свої інтереси в регіоні. Кремлівський ідеолог Олександр Дугін, відомий профашистськими поглядами, відверто і публічно обговорює імперіалістичні цілі російської політики. Стосовно Грузії він відкрито каже, що після Абхазії та Південної Осетії настане черга відділитися для Аджарії, Мегрелії та Самцхе-Джавахеті.
“Грузія – це держава, яка не відбулася. Вона вже втратила контроль над абхазами та південними осетинами, але цей процес триватиме. Ми захистили два народи, але зараз ще кілька народів в Грузії потребують захисту. Те саме станеться в Зугдіді, столиці Мегрелії, в Джавахеті, Поті та Аджарії. Загалом ми вступили у серію конфліктів, які самі по собі не вирішаться”, – говорить Дугін.
Олександр Дугін
Грузія, Україна та Молдова – три країни на пострадянському просторі, які в останні десятиліття відчули прямий чи непрямий силовий вплив з боку Росії і стикаються зі схожими проблемами, одна з яких – боротьба з російською пропагандою – є серед головних.
Згідно з дослідженнями, російські пропагандистські меседжи в Грузії, Україні та Молдові поширюють окремі ЗМІ, «націоналістичні» громадські організації, політичні партії, так звана інтелігенція (представники культурних та академічних кіл, лідери думок, медійні персони та бізнесмени – та частина суспільства, до якої прислухаються, яка може впливати на громадську думку), а також церква. Саме в ці пропагандистські канали Кремль інвестує свої ресурси. Виявилось, що у всіх трьох країнах використовують схожі схеми фінансування пропаганди, які мають невід’ємні ознаки – непрозорість та таємничість.
Грузинська громадська організація «Фонд розвитку ЗМІ» вже 10 років працює над викриттям російської пропаганди та дезінформації. Організація провела кілька досліджень, в яких детально описала загрози від російської пропаганди, використані інструменти та способи поширення. У 2017 році разом зі своїми українськими, угорськими та чеськими колегами організація опублікувала “Кремлівський звіт” з аналізом загроз для медіапростору, які надходять з Кремля.
Керівник організації Тамар Кінцурашвілі зазначає, що головна проблема – непрозоре фінансування місцевих проросійських ЗМІ:
“Прозорість дуже важлива, особливо фінансова прозорість, адже ніхто не знає, як фінансують ці засоби масової інформації та хто за ними стоїть… Громадськість може зробити свій власний вибір. Головне – це реагувати на будь-який випадок дезінформації. Чим вище буде рівень прозорості – за умови що влада припинить зосереджуватись виключно на своїх супротивниках і приділить більше уваги цій проблемі – тим краще для нашої країни”.
Тамар Кінцурашвілі
На відміну від України та Молдови, в Грузії урядові установи підписали контракти з проросійськими ЗМІ, хоча ті виступають рупором російської пропаганди та поширюють агресивну риторику. Це може свідчити, що уряд, свідомо чи ні, приєднався до Кремля та заохочує його пропагандистську діяльність. За словами грузинських аналітиків, Європейська Комісія проти расизму та нетерпимості розкритикувала грузинську владу за використання коштів платників податків для фінансування засобів масової інформації, які поширюють ворожнечу.
Непрозорі схема фінансування діють і в Україні. Місцеві медіа-експерти вважають, що в рамках своєї пропагандистської кампанії Росія фінансує кілька політичних партій, а також певні ЗМІ та громадські організації, використовуючи приховані джерела. Однак, майже неможливо простежити рух коштів та довести це офіційно.
Україна активно бореться з російською пропагандою. На відміну від Грузії, українська влада зробила чимало кроків у цьому напрямку. Так, Україна обмежила доступ до російських соціальних мереж, сервісів електронної пошти з російським доменом “.ru” та російських пошукових систем. Також припинили ретранслювати російські телеканали (“Перший канал”, “Росія 1”, “НТВ”, “ТНТ”, “РТР планета”, “Росія 24”, “RT” та інші). Десяткам представників російського шоу-бізнесу заборонено відвідувати Україну.
2014 року українські журналісти та медіа-експерти створили веб-сайт «StopFake», який викриває російську дезінформацію, аналізуючи фальшиві історії про Україну в російських ЗМІ.
Так само протягом багатьох років активно викриває російську пропаганду українська громадська організація «Детектор медіа». Її колишній програмний директор Роман Шутов (нині стратегічний радник «Балтійського центру розвитку ЗМІ») розповів нам, що хоча проросійські організації – провідники антизахідних настроїв – все ще працюють на заході країни, вони не мають значного впливу на українську громадську думку.
“Що стосується (проросійських) громадських організацій, то в Україні їх небагато. Були часи псевдоантивоєнних рухів, проте навіть тоді не вдалося знайти докази залучення російських грошей. Ці рухи не мали серйозного впливу на громадську думку і зараз припинили свою діяльність. Я вважаю, що на даний момент у нас є декілька проросійських громадських організацій, особливо в Західній Україні, де вони намагаються розпалювати антипольські, антиугорські та антирумунські настрої, хоча ми так само не маємо доказів російського фінансування у цьому випадку”, – каже Роман Шутов.
Роман Шутов
Сергій Курченко
“В президентську кампанію було інвестовано багато грошей, хоча це й не було зроблено відкрито. Досі невідомо, як були профінансовані ЗМІ або люди, які працювали на цього кандидата (Ігоря Додона) під час виборів. Джерела фінансування досі не встановлені, хоча ми можемо відзначити активізацію проросійських громадських організацій, які підтримали цього кандидата. Багато ЗМІ також працювали на нього”, – каже директор Центру журналістських розслідувань Корнелія Козонак.
За інформацією медіа-аналітиків протягом багатьох років, окрім президентських виборів, російські гроші в Молдові використовували для фінансування певних державних службовців та співробітників, хоча офіційно довести це так само не вдалося.
Певну частину молдовських ЗМІ та журналістів також активно фінансують для розповсюдження російської пропаганди. Їм платять за транслювання кремлівської ідеології та поширення проросійських меседжів. За словами директора Центру журналістських розслідувань Корнелії Козонак, раніше для підкупу деяких журналістів та телевізійних ведучих російські гроші надходили до Молдови. Зараз вони самі відвідують Росію, де отримують необхідні інструкції та кошти. Їх інструктують, як вести пропаганду, які меседжі просувати тощо. Аналітики вважають, що представники проросійських громадських організацій часто відвідують Москву для отримання подібних інструкцій.
У пострадянських країнах Кремль не тільки використовує однакові методи пропаганди та маніпуляції, але й послуговується схожими схемами фінансування. Фінансують певну частину політичного класу, громадські організації та окремі ЗМІ, що просувають проросійські та антизахідні настрої. Цілком очевидно, що російське фінансування пропагандистської діяльності здійснюють непрозоро. Хоча всі логічні ланцюги зрештою приводять до Кремля, жодна країна досі не змогла розплутати міцний логічний вузол і знайти документальне підтвердження.
На відміну від України, в Грузії, відсутність ефективних кроків уряду проти російської пропаганди становить одну з головних проблем. Можна впевнено сказати, що за останні кілька років влада Грузії не вжила жодних ефективних заходів проти російської пропаганди. Наприклад, на законодавчому рівні не було розроблено жодного стратегічного документу, який би назвав російську пропаганду однією з найбільших загроз країні, так само не було розроблено узгодженого плану протидії. Молдова мала подібну проблему, але на початку цього року парламент Молдови ухвалив закон про заборону ретрансляції російських новин та політичних програм у країні.
Фінансування проросійських ЗМІ та громадських організацій залишається однією з головних проблем для Грузії, України та Молдови. Визначення джерел фінансування та запровадження фінансової прозорості суттєво полегшить боротьбу з російською пропагандою. Якщо ці країни не активізують роботу в цьому напрямку, проблема російської пропаганди, яка стоїть перед ними, залишатиметься невирішеною.
