В Олевському районі на Житомирщині вшанували пам’ять жертв Копищенської трагедії.
У 75-ту річницю трагедії вчора, 12 липня, у селищі Копище провели реконструкцію подій, що відбувалися тут 13 липня 1943 року.
Про це повідомляє сайт ЖОДА.
Присутнім показали, як жило селище у мирний час, як німецькі окупаційні війська повністю знищили його жителів.
У рамках заходу відбувся мітинг-реквієм із запаленням свічок біля меморіальних дошок та вечір пам’яті, де виступив фольклорний ансамбль національного обряду «Родослав».
13 липня 1943 року у с. Копище Олевського району німецькі окупаційні війська розпочали операцію «Пані Хельга», в ході якої було знищено все селище, де мешкало більше трьох тисяч людей. Тут тепер знаходиться братська могила із меморіальними дошками та музей, де розповідається про трагічну історію селища.
Утім, краєзнавець Юрій Градовський переконаний, що за часів СРСР не розповіли усю правду про Копище.
Відомо, що для здійснення диверсійної діяльности в німецькому тилу залишали співробітників НКВД, які не вирізнялись великою любов’ю до українців. Одним з основних завдань совєцьких диверсійних груп (які чомусь називались партизанами) були провокації з метою налаштування ворожнечі між німецькими військовиками та мирним цивільним населенням, переконаний Градовський.
Для цього «партизани» в селах здійснювали декілька вбивств німців, знаючи про неминучі покарання від карателів.
«Але «хохлов нє жалко», як казав їх відомий воєначальник, – люди, що були залишені в окупації, автоматично зараховувались до зрадників. При чому вбиті в селах німці навіть не чинили великої шкоди місцевим, бо, почасти це були люди господарчої обслуги: зв’язківці, їздові тощо. А якщо враховувати наказ Сталіна № 0428 про «випалену землю», то ці дії мали логічний характер. При цьому і відступаючі німці не гребували методами «випаленої землі», – каже Градовський.
От в таких лещатах і опинилось Копище, яке було базою совєцьких диверсантів і рано чи пізно мало бути знищене, переконаний краєзнавець.
«Про це добре було відомо «партизанам», але вони з впертістю нехтували життями мирних людей. Тому велика провина лежить на совєцьких диверсійних з’єднаннях, що в цей час активізувались на півночі Житомирщини. Своєю діяльністю вони поставили під загрозу життя людей та не прийшли їм на допомогу», – переконаний Градовський.
