РАШИЗМ

Вікіпедія!

Раши́зм (англ. Rashism від англ. «Russia, Russian», — вимовляється раша,— та італ. «fascismo» — фашизм, від якого взято закінчення -изм, Ruscism in english), або російський фашизм — політична ідеологія та соціальна практика владного режиму Росії кінця XX, початку XXI століття , що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян, «старшості братнього народу», нетерпимості до елементів культури інших народів; на тоталітаризмі й імперіалізмі радянського типу, використанні російського православ’я як моральної доктрини та на геополітичних інструментах впливу, у першу чергу — енергоносіях для європейських країн, військовій силі, по відношенню до країн, що входять до кола впливу Російської Федерації.^[1]^[2]^[3]

Символ рашизму, що виник внаслідок активізації воєнних дій Росії в Україні в лютому 2022 року.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом та заборонила його пропаганду, а також пропаганду акту агресії Росії проти України. Рашизм є різновидом нацизму та фашизму і синонімом терміну «російський нацизм».^[4]^[5]^[6]^[7]^[8]^[9]

Етимологія та визначення

Термін «рашизм» штучно утворений шляхом поєднання англійського слова Russia (тобто Росія, вимовляється: раша) із міжнародним словом «фашизм». При цьому обігрується співзвучність слів рашизм і расизм. Рашизм — це різновид тоталітарної, фашистської ідеології,^[10] симбіоз основних засад фашизму і сталінізму. Він є обґрунтуванням варварської геополітики РФ, спрямованої на окупацію та анексію територій інших держав, часто-густо позначається штампом «збирання земель російських» і спирається на місцевий колабораціонізм та підтримку російської п’ятої колони.

Історія

Уперше введений Герценом у романі «Минуле і думи»^[ru] (1868) у формі «росіянізм» для позначення екстремістського напряму в москвофільстві.

Борис Грушин бачив в основі росіянізму феодальне холопство і рабство, його опоненти називали таку позицію росіянофобською.^{[джерело?]} Проте представники російського націоналізму перетворили цей термін (як поєднання «російського імперіалізму» з «побутовим націоналізмом») в основу своєї ідеології. Так, націоналіст Олександр Іванов-Сухаревский проголошував проєкт побудови Святої Руси — наддержави (станової імперії) на чолі з народом слов’яно-русів, об’єднаних кров’ю, мовою та історією.^{[джерело?]}

Серед численних радикальних націоналістичних рухів 1990-х у Росії, ультраправа фашистська «Народна національна партія Росії» (ННП), заснована в 1994 році Олександром Івановим-Сухаревським, режисером за освітою, і Олексієм Широпаєвим, натхненна фашизмом італійського типу, удавала з себе захисницю російського православ’я і козацьких рухів та поширювала ідеологію, яку називала «росіянізм». Ця ідеологія була комбінацією популізму, расового та антисемітського містицизму, національного екологізму, православ’я, та ностальгії за царем. Партія налічувала лише кілька тисяч членів, однак історично впливала на позапарламентську сцену в Росії через відомі газети «Я русский», «Наследие предков» та «Эра России». Партія незабаром зазнала проблем з законом за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, газета «Я русский» була зрештою заборонена в 1999 році і Іванов-Сухаревський засуджений до кількох місяців тюремного ув’язнення, однак після звільнення він тривалий час залишався важливою фігурою в колах, близьких до Спілки письменників Росії, і проводив далі свою діяльність.^[11]

Своїм відродженням термін завдячує президенту Чеченської Республіки Ічкерія Джохарові Дудаєву^[12], який основну рису росіянізму вбачав у територіальній експансії Росії на Кавказі, ця лінія сприйняття була продовжена Шамілем Басаєвим та Асланом Масхадовим, наприклад:

Ваша великорусская мечта — сидя по горло в дерьме, затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.

До історії формування рашизма, як ідеології, слід віднести більшу частину війн на теренах суверенних держав, що входили в склад СРСР, а саме:

Термін набув значного поширення в неофіційних колах в 2008 році — під час російсько-грузинської війни 2008 року.^{[джерело?]}

Поширення цього терміну припала на період анексії АР Крим Російською Федерацією^[13]^[14]^[15], збиття літака Boeing 777 біля Донецька 17 липня 2014 та початок російсько-української війни в 2014 році^[16]^[17]^[18]^[19]^[20].

Основні риси і ознаки рашизму

Презентація рашизму

В основі рашизму, який уже цілком сформувався в офіційну ідеологію, лежать заперечення сили права і затвердження права сили, неповага до суверенітету сусідів і самоствердження через свавілля і насильство^[10]. Першочерговими ознаками рашизму є агресивна ненависть до інших людей, думка яких відрізняється від типової пропаганди Російської Федерації. Загалом, ці риси притаманні будь-якій російській владі і успадковані від Золотої Орди^[21]. Однією з основ рашизму є ідеологія духовної теорії РПЦ про «богообраність» росіян^[22].

На думку російського історика Олександра Скобова, рашизм являє собою еклектичну суміш великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим і мракобісного православ’я. Також рашизм характеризується зневагою до особистості, прагненням розчинити особистість у «більшості» і придушити меншість. Рашизму притаманна невіра в демократичні процедури, бо «все це лише інструмент тонких маніпуляцій» (сам рашизм віддає перевагу грубим маніпуляціям). Рашизм виходить з того, що «народний дух» і «вищий загальний інтерес»

виявляються не через формальні виборні механізми, а ірраціональним, містичним чином — через вождя, який став таким, тому що зумів зачистити всіх інших^[10].

Олександр Дугін у своїй книзі Основи геополітики: Геополітичне майбутнє Росії, яка мала значний вплив на російську військову, поліцейську та зовнішньополітичну еліту, стверджував, що Україна повинна бути анексована Російською Федерацією, тому що нібито «Україна як держава не має геополітичного значення, особливого культурного імпорту чи загальнолюдського значення, географічної унікальности, етнічної винятковости, її певні територіальні амбіції становлять величезну небезпеку для всієї Євразії і без вирішення проблеми „українського питання“, говорити про континентальну політику взагалі безглуздо. Не можна дозволити Україні залишатися незалежною, якщо вона не буде санітарним кордоном, що було б теж неприпустимо».^[23] Книга мала колосальний вплив на зовнішню політику Владіміра Путіна, що врешті призвело до російсько-української війни.^[24]

Політолог Станіслав Бєлковський стверджує, що рашизм маскується під антифашизм, але має фашистське обличчя і сутність^[25]. Політолог Руслан Ключник зазначає, що російська еліта вважає себе вправі будувати власну «суверенну демократію» без посилань на західні стандарти, але з урахуванням російських традицій державотворення. Адміністративний ресурс у Росії є одним із засобів збереження демократичного фасаду, за яким ховається механізм абсолютного маніпулювання волевиявленням громадян^[26].

Російський політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа на німецький фашизм (нацизм), тоді як промови президента Володимира Путіна відображають схожі ідеї з ідеями Адольфа Гітлера.^[27]^[28] Під час російського вторгнення в Україну Олексій Данілов заявив, що оточення Путіна говорило, що психічний стан президента не нормальний — у нього «потік дах».^[29] Раніше американська розвідка заявляла, що одне з їх головних завданнь — з’ясувати правду про психічний стан російського лідера. Адже, на думку експертів, поведінка Путіна стає все більш непостійною і нераціональною. А CNN, посилаючись на двох неназваних високопосадовців в адміністрації США, заявив, що президент Росії Путін перебуває у вкрай розлюченому стані через жорсткі санкції Заходу проти російської економіки.^[30]

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну, коли стало відомо про жертв масових вбивств на Київщині, на сайті російського державного інформаційного агентства РІА Новости з’явилася стаття «Що Росія має зробити з Україною?», в якій виправдовується геноцид українців, закликає до придушення, деукраїнізації, деєвропеїзації та етноциду українського народу. За словами Семюеля Рамані, оксфордського експерта з російських справ, стаття «виражає головну думку Кремля».^[31] За словами Euractiv, Сєргєйцева є «одним із ідеологів сучасного російського фашизму».^[32] Глава МЗС Латвії Едгарс Рінкевичс назвав статтю «звичайним фашизмом».^[33]

У березні 2022 року історик з Єльського університету Арне Вестад заявив, що слова Путіна про Україну, які резюмував журналіст з Гарварду Джеймс Ф. Сміт, нагадують «деякі колоніальні расові аргументи імперських держав минулого, ідеї кінця XIX — початку XX століття».^[34]

Ідеологія рашизму

Складові

Рашизм становить квазі-ідеологію, яка є суперечливою сумішшю імперства, великодержавного шовінізму, релігійного традиціоналізму, що ґрунтується переважно на ностальгії за радянським минулим. Ідеологія протиставляє себе західним, ліберально-демократичним цінностям та інститутам, зокрема вільним виборам та іншим громадянським правам і свободам. Ідеологія рашизму заснована на ненависті й заздрощах до західних демократій — Європи, Сполучених Штатів, Канади. У центрі цієї ідеології — культ національного лідера, який повернув Росії «велич»^[35].

В ідеології рашизму химерним чином поєднуються погляди на світ як на поле тотальної звірячої боротьби за виживання з претензією на високу духовність, до якої, на думку рашистів, не спроможна піднятися решта світу^[10]. В той же час, ця ідеологія являє собою квінтесенцію холуйства і хамства^[10]. При цьому окремі прояви культури західного світу, такі як узаконення проституції, права сексуальних меншин («гейропа»), наркозалежних тощо, можуть використовуватись для обґрунтування «відсутності духовності» у інших народів або навпаки — як цивілізаційної належності Росії до спільноти цивілізованих країн^[36]. Рашизм є поєднанням концепції «особливого шляху», про який так багато говорили більшовики, з нацистською ідеєю переваги, втім, не расової, а духовної — на виході це дало забійну суміш, іменовану «російським світом»^[37].

Політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія рашизму за принципами багато в чому схожа з фашистським нацизмом, а за промовами і політикою президента Росії Путіна — з ідеями Гітлера^[38].

Історик, науковець та політик Олександр Сич вважає, що ядром ідеології рашизму є консервування культурної відсталості і руйнування розвинутих цивілізацій.^[39]

Професор Олег Гринів вважає, що треба чітко відрізняти рашизм від путінізму, бо рашизм стосується ідеологічного обґрунтування авантюрної політики нинішнього російського диктатора Путіна — московського імперіалізму, під якою об’єдналися ідеологічні суперники (компартійні ідеологи та шовіністи й антикомуністи) задля економічного й політичного шантажу держав на території колишньої імперії; більшовизм тепер можна розглядати лише як один з різновидів рашизму. В свою чергу клерикальний варіант рашизму намагається реалізувати московський патріарх Кирило, що засвідчує його концепція «Російського світу». В основі рашизму йдеться про несприйняття західної цивілізації, якій протиставляють своєрідну російську (євразійську) цивілізацію. Московські інтелектуалісти одностайні із самодержавцем Путіним, який прагне завершити царський і більшовицький україноцид. Нині рашизм — це ідеологічна основа путінізму. Історія підтвердила, що рашизм передбачає в першу чергу знищення українства як національної спільноти^[2].

Функції

На думку професора Олександра Костенка^[40], рашизм є ідеологією, що «базується на ілюзіях і обґрунтовує припустимість будь-якого свавілля заради хибно трактованих інтересів російського суспільства. У зовнішній політиці рашизм проявляється, зокрема, у порушенні принципів міжнародного права, нав’язуванні світові своєї версії історичної правди виключно на користь Росії, у зловживанні правом вето в Раді Безпеки ООН тощо. У внутрішній політиці проявом рашизму є порушення прав людини на свободу думки, переслідування учасників „руху незгодних“, використання ЗМІ для дезінформації свого народу тощо». Олександр Костенко також вважає рашизм проявом соціопатії.

Рашизм виконує замісну по відношенню до релігії функцію, даючи адепту відчуття причетності до боротьби «добра зі злом», наповнюючи його існування сенсом, виправдовуючи тяготи і жертви, які він приносить у реальності, позбавляючи його від комплексу неповноцінності^[41].

На думку Миколи Томенка, «рашизм» — людиноненависницька ідеологія, що за змістом суттєво не відрізняється від фашизму чи сталінізму. Росія, яка спочатку боролася інформаційно та ідеологічно, по всьому світу підтримує будь-які методи (в тому числі й військові), щоб знищити тих, хто не підтримує ідеологію «Російського світу» та передбачає реалізацію цієї ідеології будь-якими методами^[42].

Символіка

До символів рашизму відносяться безліч знаків і форм. Під час історії рашизм часто змінював свої символи. Один із символів: латинська літера «Z», яку використали російські окупанти при повномасштабному нападі на Україну в лютому 2022 року.

У перші дні російської військової інтервенції в Україну у соцмережі потрапили знімки і відео російської військової техніки, поміченої білими латинськими літерами Z і V. Літера Z, що зустрічається найчастіше, стала знаком підтримки росіянами війни проти України, війну, яку як і Гітлер окупацію Польщі у 1939-му, російське політичне керівництво і пропаганда називають «спецоперацією».^[43]

29 березня Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав весь світ криміналізувати публічне використання символу російських окупантів «Z».^[44]

Через появу нової символіки оновленної фашистської ідеології під назвою рашизм ряд країн, брендів відмовляються від використання літери «Z» в своєму брендингу. Так, у Латвії найвищим будинкам, які називалися Z-Towers, змінили назву на Zunda Towers.^[45]

Український рок-гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ через війну росії проти України вирішив змінити свій логотип. Музиканти прибрали літеру Z. Саме її використовують російські окупанти для позначення своєї техніки. Тепер назва колективу пишеться — БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ.^[46]

	“Було красиво, але стало ще краще! Причина всім зрозуміла. Ми не хочемо будь-яким чином асоціюватись з тими, хто знищує нашу державу і наших людей.”
— Артисти гурту “БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ”, УНН

Рашисти

Прихильників ідеології рашизму зазвичай називають «рашистами», іноді — «ватниками».^[35]^[47]

Психологія рашистів — це психологія ворожості, уявлення про те, що навіть і в Росії всюди є чужинці. Цю психологію мають люди, глибоко ображені придуманими або справжніми приниженнями, яким їх піддавав «Захід». Але за часів, «коли Росія сильна», рашисти нібито мають можливість помститися.^[35]^[48]

Відмітною рисою свідомості рашистів є надія на силу. Важливою ознакою рашистів є мертве й полемічне розуміння історії Росії, її перетворення на набір культових дат, яким рашисти поклоняються і в які вірять.^[35]

Зверхнє, підозріле («кругом вороги, всі хочуть нас з’їсти») і загалом цілком злісне ставлення до цього розтлінного світу, погляд на нього як на потенційну здобич, у рашистів поєднуються з по-дитячому наївною образою на те, що «нас ніхто не любить». Вони хочуть, щоб їх ще й любили — як Великого Брата. Рашисти поширюють патріархальні принципи на відносини між народами. Вони переконані, що любити можна змусити, що «стерпиться-злюбиться», що «б’є — значить, любить», тому що «для їхнього же блага».^[10]

Один з найвідоміших рашистів — російський актор Іван Охлобистін — вважає, що «рашизм — це вибір мудрого», і доводить вірність своїм переконанням татуюванням на руці, яке він називає «тавро рашиста».^[49]. Охлобистін каже про рашизм так:

Рашизм — це добре. Це консолідарно, інтернаціонально, прогресивно. Рашизм — це здатність вважати себе причетним до чогось глибоко правильного, духовного, того що веде свій витік від розуміння, що Росія зараз — це останній бастіон, що стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживацтва, звірячої похоті і байдужої жорстокості. Рашизм — це живе, тремтяче серце, сповнене вірою у можливість зробити кожну людину на землі щасливою. Рашизм — це ідеологія героя. Рашизм — це поезія закоханого. Рашизм — це милосердя святого. Рашизм — це вибір мудрого. Я був би гордий, якби мене вважали рашистом. Я б постарався відповідати, цьому високому імені. Хай живе рашизм!”^[49]

Оригінальний текст (рос.)

Рашизм – это хорошо. Это консолидарно, интернационально, прогрессивно. Рашизм – это способность считать себя сопричастным чему-то глубоко правильному, духовному, ведущему свой исток от понимания, что Россия сейчас – это последний бастион, сдерживающий черную волну безликого индивидуализма, циничного потребительства, звериной похоти и равнодушной жестокости. Рашизм – это живое, трепещущее сердце, исполненное верой в возможность сделать каждого человека на земле счастливым. Рашизм – это идеология героя. Рашизм – это поэзия влюбленного. Рашизм – это милосердие святого. Рашизм – это выбор мудрого. Я был бы горд, если бы меня считали рашистом. Я бы постарался соответствовать, этому высокому имени. Да здравствует рашизм!