За результатами опитування експертів, у першій п’ятірці уїдливих прізвиськ, появою яких країна зобов’язана українським політикам, лише одне народилося на зорі незалежності. Решта – з активної політичної лексики наших днів
Безумовне перше місце в даному рейтингу зайняло популярне прізвисько чинного Президента, котре приклеїлося до Віктора Януковича ще з часу його першої участі в президентських виборах як провладного кандидата в 2004 році.
Походження слова «проффесор» добре відомо – в автобіографії, написаній Віктором Федоровичем власноруч для Верховної Ради під час призначення його наприкінці 2002-го прем’єром, він допустив кількох граматичних помилок, саме кричуще з яких було саме подвоєння «ф» у написанні свого вченого звання.
Надалі цілий ряд ляпів Януковича в публічних виступах на теми літератури та географії лише посилив його суспільну асоціацію з цим неприємним для Президента прізвиськом. Втім, його слід визнати найбільш безневинним з інших популярних у народі прізвиськ глави держави.
Історія замовчує, хто першим і коли назвав Леоніда Черновецького Льонею-Космосом, але вже в перший рік його роботи на посаді мера Києва це прізвисько Леоніда Михайловича увійшло в широкий ужиток. І винен у цьому був сам столичний градоначальник, точніше його специфічна поведінка і оригінальний стиль викладу своїх думок.
Звичайно, з часом популярність цього прізвиська – «срібного призера» рейтингу – затьмарять інші, більш влучні, а головне, більш модні прізвиська українських політиків (тим паче, що Черновецький вже майже випав з публічної політики), проте зараз «Льоня-Космос» програє «проффесору» всього кілька балів.
А ось що підвладне часу, так це влучна назва пересувного засобу, що став фантастично популярним ще на початку 90-х, в період президентства Леоніда Кравчука. «Кравчучка» (третє місце в рейтингу) на багато років увійшла в лексикон не стільки політичної еліти, скільки простого народу, що дуже сприяє довгому життю подібних словотворень. Отже, «кравчучка» помре лише тоді, коли відійде в інший світ останній власник цього дива техніки. А в наших економічних реаліях це станеться дуже нескоро.
«Допа і Гепа» завоювали на двох четверте місце, лише на півкорпуса пропустивши вперед «кравчучку». Але їдке прізвисько харківського губернатора Михайла Добкіна і харківського міського голови Геннадія Кернеса значно випередило іншу «пару» – «Чука і Гека».
Зрозуміло, що дуже популярне десять років тому прізвисько лідерів СДПУ(о) Віктора Медведчука і Григорія Суркіса зайняло 11-е місце лише тому, що обидва з цього тандему пішли з активної політики, як, власне, і сама СДПУ(о).
Замикає п’ятірку рейтингу неперсоніфікований політичний неологізм «тушка». Особливою популярністю це позначення нардепів, які перебігли з «помаранчевого» табору в «біло-блакитний», користувалося в минулому році протягом активної фази формування парламентської більшості в інтересах переможця президентських виборів.
Але, як показало експертне опитування, існування «тушок» не втрачає актуальності і сьогодні, і, судячи з усього, залишиться таким навіть після виборів до Верховної Ради, призначених на наступний рік.
Аналізуючи результати даного рейтингу, можна відзначити дві цікаві особливості. По-перше, всі уїдливі політичні прізвиська, широко вживані під час президентства Леоніда Кучми («За єдУ», «кучманоід», «нашисти», «Чук і Гек» і «Вава»), розташувалися з 7-го по 12-е місце, тобто загубилися всередині опитувальної таблиці.
Пояснюється це тим, що дані назви стали вже історією. І якби це експертне опитування проводився не на 20-, а на 30-річчя української незалежності, більшість цих колись найпопулярніших політичних прізвиськ назавжди зникли б не тільки з двадцятки, але і з тридцятки. Це закономірний процес старіння, властивий не тільки людям, а й назвами.
Ну а, по-друге, найбільш образливі прізвиська виявилися в кінці топ-20 найбільш вдалих політичних найменувань. Майже однаковий результат серед опитаних експертів мали два слова з коренем «даун», але абсолютно протилежним політичним змістом і ареалом їх розповсюдження.
Термінам «юлефани» і «юлефоби», «Ющер», а також відвертому анахронізму «рухман», які несуть явно експресивне навантаження, експерти знайшли місце в самому низу рейтингу, засвідчивши тим свою політичну культуру.
Але це жодним чином не стосується досить нешкідливих назв «Тігібкій» (16-е місце) і «Мінтабачніка» (19-е місце) або словосполучення «АнтиТабачна кампанія», яке безпосередньо пов’язане з діяльністю міністра освіти і протистоянням їй (в першу двадцятку не ввійшло). Швидше за все, низькі позиції в рейтингу цих політичних прізвиськ можна пояснити їх банальної новизною або невисокою популярністю самих їх власників.
За матеріалами: