За підрахунками завідувачки онкогематологічним відділенням обласної дитячої лікарні Людмили Чмут, цієї суми коштів на рік цілком достатньо, щоби хворі на рак діти не помирали через неможливість їхніх батьків купити ліки.
В Україні є 30 аналогічних онкогематологічних дитячих відділень з аналогічними фінансовими проблемами. Індульгенція за гріх недофінансування лікування онкохворих дітей коштує державі лише близько 120 млн.грн. Однак держава ще навіть не пробувала знайти їх у своєму бюджеті.
На тлі стрімкого збагачення вітчизняних нуворишів навіть у період глобальної економічної кризи, розтранжирювання державних коштів на створення надрозкішних умов функціонування вищих органів влади, на тлі мільярдних розкрадань високими посадовцями народних грошей залишені наодинці з бідою хворі діти і їхні батьки свідчать про моральну деградацію наявних в нас державницьких інституцій.
На щастя хворих на рак дітей, в області є немало небайдужих людей, які власною спонсорською допомогою, грошима і донорською кров’ю дають їм шанс на життя.
Голова профкому Національного агроекологічного університету Іван Мартинчук на прес-конференції з презентації проекту створення опікунської ради при обласному фонді допомоги онкохворим дітям “Разом до життя” розповів про численні заходи, проведені студентами, учнями і вихованцями дитсадків Житомира із залучення спонсорських коштів для лікування онкохворих дітей області.
Зібрано 18 тонн макулатури. Відбулися благодійницькі концерти. Лише нещодавно і лише з одного факультету агроекологічного університету донорську кров у фонд онкогематологічного відділення здали 80 студентів.
Активну участь у благодійності беруть студенти Державного університету ім. І.Франка, інституту медсестринства, практично усіх вузів міста. Держава фінансує лікування онкохворих дітей в середньому тільки на 30%, тож резонно припустити, що студентство всієї країни долучається до їх порятунку. Звідки тоді беруться ті, які наділені правом розпоряджатися народними коштами, але не хочуть бачити проблеми дитячої онкогематології?
Рак – не вирок, а хвороба, що піддається лікуванню. Якщо 20 років тому з цим діагнозом виживало менше 5% пацієнтів онкогематологічного відділення дитячої обласної лікарні, то сьогодні цей показник становить 75%.
Після успішного лікування колишні онкохворі діти повертаються в суспільство і стають такими ж повноцінними, як і решта їх ровесників: вони навчаються, працюють, заводять сім’ї, народжують власних дітей.
Однак лікування онкологічних захворювань є винятково дороговартісне і тривале в часі. Окремі ліки коштують до 70 тис.грн. на один курс лікування. А таких курсів може бути кілька. Хвороба не зважає на матеріальні статки людей. В дитячу онкогематологію потрапляють і діти-сироти, і діти, котрих з різних обставин виховують бабусі.
У ці дні актив фонду “Разом до життя” проводить кампанію зі збору 128 тис.грн., необхідних для невідкладної хірургічної операції одинадцятирічному малинчанинові Валентину Петренку.
Через засоби масової інформації вже вкотре дякувала усім благодійникам мама Діми Дрьомова, який живе сьогодні тільки завдяки небайдужим людям.
Щоденний громадянський подвиг здійснюють усі без винятку працівники відділення дитячої онкогематологі. Адже як жити з тим, коли, за словами його завідувачки Людмили Олегівни: “Знаєш, що треба робити, аби врятувати дитину, і вона одужає, але не можеш допомогти їй, бо немає грошей…”?!
Якими іншими потребами народних коштів можна виправдати цю безвихідь? Наданням кожному нардепу на кишенькові витрати по 200 тис.грн? Мільйонними затратами на оздоровлення наділених владою під час їхніх відпусток? Чи придбанням надсучасних ноутбуків народним обранцям Верховною Радою? Де межа цинізму, посадженому у владні крісла?
Антон БЕЗДІТКО, газета “Місто”