Як можна кинути свою дитину??? Можна, якщо у тебе немає серця

Як можна кинути свою дитину??? Можна, якщо у тебе немає серця. Через бездушність дорослих мучаються діти.

В обласному спеціалізованому будинку дитини, таких зараз 125. Їм створили усі умови. Та немає найважливішого – матері і батька.

Надивившись страшних сюжетів по телевізору про те, в яких умовах живуть інтернатні діти, ми очікували щось подібне побачити і тут. Але, на щастя, у цьому закладі умови проживання дітей дуже гарні.

Головний лікар будинку малютки Світлана Урсуленко каже, що без допомоги громадських організацій, спонсорів, меценатів цього всього просто не було б. Держава виділяє небагато.

Іграшки, цілі ігрові кімнати, класи для занять, меблі, діагностичне медобладнання, ремонти приміщень, металопластикові вікна, православний храм – все це за благодійні кошти. Звісно, щоб втримати досягнутий результат потрібно і надалі співпрацювати з усіма, кому небайдужа доля маленьких діточок.

День Святого Миколая – свято, передусім, дитяче. Подаруночки від доброго Святого діти з невимовним хвилюванням очікують знайти вранці під подушкою. Команда обласної громадської організації “МІР” (Молодь – ініціатор реформ) відвідала вихованців житомирського обласного спеціалізованого будинку дитини. Світлана Урсуленко показала в яких умовах зростають маленькі жителі області, які одразу ж після народження залишилися без батьківського піклування.

Звісно, гості завітали з подарунками. Заклад отримав велику партію дитячого одягу. Малюкам дісталися іграшки. Вони раділи їм не так сильно, як тоді, коли незнайомі дяді та тьоті брали їх на руки, бавилися з ними. Серце починає щеміти, коли дитина кидається тобі на руки і очами говорить: “Не відпускай, подержи ще хоч хвилинку, пограйся, не покидай”. Одразу уявляєш їх безвідповідальних батьків.

80% дітей, які з народження потрапляють в цей будинок – мають живих тата й маму. Є такі, що відмовляються від своїх чад прямо у пологовому будинку, зважаючи на скрутні матеріальні обставини, асоціальний спосіб життя, вади здоров’я дитини.

Інші – здають дитину у дитячий будинок “ненадовго”. Мовляв, поки складнощі у сім’ї, нехай поки перебуде в теплі та турботі вихователів. А потім, як все вирішиться, заберемо її назад в сім’ю. Тетяна Урсуленко каже, що, зазвичай, “проблеми” у таких батьків нікуди не зникають, навпаки – вони з кожним днем опускаються все нижче і нижче. Багато сімей спивається.

Інший фактор – психологічний. Дитя має бути біля матері. Зв’язок між ними – дуже сильний. Мати, яка тривалий час не перебуває біля свого немовляти, стає байдужою до нього. Не кажучи вже про готовність пожертвувати заради свого дитяти всім.

Ось так і зростають соціальні сироти – одинокі діти при живих батьках. Очевидно, кожному своя доля і свій шлях. Земля для людей може бути одночасно і раєм і пеклом. Пекло – місце, в якому відсутня любов.

Завдяки добрим людям, які працюють у обласному будинку малютки, віддаючи його маленьким вихованцям всю свою любов, все своє серце, є надія на те, що все у цих дітей все буде добре і ті обставини, в які вони потрапили – для них не вирок.

Прес-служба ЖОГО “МІР”