Деніс Орест ночує в підвалах мікрорайону Богунія. Каже, що зупиняється там, де тепліше. Життя не склалося – сім’ї ніколи не було.
Таких як він час від часу показують в хроніках надзвичайних, або ж кримінальних подій. Безпритульні – група ризику, люди, яких доля поставила в обставини, які виявились сильнішими їхнього життєвого стержня. Вони виглядають набагато старшими за свій вік. Вони замерзають взимку, якщо не вдається дістатися до теплого місця.
В морозні дні безпритульних Житомира рятує міська влада. В трьох районах міста – Смолянці, Богунії, Крошні облаштовані пункти обігріву. Посеред військового намету постійно горять дрова в “буржуйці”. Доволі тепло. 4 ліжкомісця для тих, хто захоче переночувати. Але таких небагато. Приходять, відігріваються, їдять і йдуть звідки прийшли. У кожного безпритульного – своя “квартира” у якомусь з підвалів.
Біля палатки – заготовлений “теплоносій”
Бердичівська, 113. Тут безпритульним дають обіди. Заступник міського голови Микола Боровець запевняє, що харчування забезпечують добрі меценати.
Крючкова Діана (зліва). Працювала в медичній галузі. Потім розміняла квартиру в Житомирі, переїхала в село. Там життя пішло шкереберть. Сьогодні безпритульна. Людину язик не повертається назвати “бомжем”. Зарікатися від поганої долі – остання справа.
Деніс Орест ночує в підвалах мікрорайону Богунія. Прийшов погрітися в пункт обігріву, який розбили біля ринку “Хмільники”.
На Крошні безпритульні грітимуться біля агроекологічного коледжу
Приклад соціальної відповідальності дітей: Нікіта (2 клас 7 школа), Артем (8 клас 36 школа), Денис (5 клас 28 школа) визвалися допомагати МНСівцям в облаштуванні палатки. Ті не забороняли, аби не заважали. Хлопці мешкають в сусідніх будинках, побачили метушню, вирішили приєднатися. Кажуть, батьки не заборонили, мовляв, допомагай, якщо хочеш, в житті все буває, і дивись, щоб сам таким не став.
