Сьогодні в церквах освячують свічки, які за народним повір’ям оберігатимуть житло

15 лютого Православна Церква вшановує одне з найбільших свят – Стрітення Господнє.

Варто відзначити, що цього дня не «зима з весною зустрічається» (за народним повір’ям), а відзначається одна з ключових подій в історії людства, яка записана святим євангелістом Лукою.

За законом Мойсеєвим, усі єврейські батьки мусили на сороковий день після народження своїх первістків (тобто перших синів) приносити їх у храм для посвячення Богу. При цьому належало, в подяку Богу, принести жертву. Цей закон було встановлено в пам`ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від рабства, спасіння первістків єврейських від смерті.

На 40-й день після народження в ієрусалимський храм, принесли і Богонемовля Христа, де його зустрів праведний Симеон і взявши на свої руки промовив: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, по слову Своєму, з миром, тому що бачили очі мої порятунок Твій, який Ти підготував для всіх народів: світло в одкровення язичникам і славу народу Твого, Ізраїлю». Таким чином збулося пророцтво, адже прийшов час, якого людство очікувало не одне тисячоліття. У світ з’явився Той, Хто стане переможцем гріха, прокляття та вічної смерті, та відкриє всім шлях у Царство Небесне.

Симеон називає Господа, Який народився, “світлом на просвітлення язичників”, всіх племен і народів, і “славою народу Ізраїля “, тобто Свого. Є два Ізраїлі – старозавітний і новозавітний. У Старому Завіті то був обраний народ єврейський, або ізраїльський, а в Новому Завіті – увесь віруючий християнський світ. Симеон побачив Христа і тепер може «відійти з миром», тобто померти, щоб зійти в шеол, де знаходяться всі покійні, очікуючи звільнення, і принести їм радісну звістку: «Чекати залишилося недовго, тому що я на своїх руках тримав Того, Хто зруйнує пекло».

У день свята Стрітення Господнього, за традицією, в церквах освячуються свічки. Їх у народі називають «стрітенними». Традиція ця походить зі стародавнього звичаю коли в день Стрітення (стрітення означає зустріч) влаштовували хід містом із запаленими світильниками (щось на зразок хресного ходу). Пізніше з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки, грому, грози, смерчу. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на свято Стрітення прохають про те, щоб як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної тьми (сліпоти).

Стрітенська свічка важлива, як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм.

Зі святом Вас, шановні читачі! Нехай у кожного з нас у житті буде побільше зустрічей один з одним і з Богом.

Протоієрей Ярослав Коверчук