Серед деяких людей існує повір’я, що людина або зображення на якій-небудь картині можуть чинити магічний вплив на її власника.
Існують картини, за якими закріпилася погана слава. Як це могло статися?
Доля натурників
Почнемо з самого простого. З деякими людьми, які позували художникам, чомусь трапляються дивні речі. Дуже часто вони передчасно помирали. Наведемо кілька прикладів.
У 1797 році Володимир Боровиковський написав портрет княгині Марії Лопухіної. З портрета на нас дивиться трохи загадково красива молода дівчина. Незабаром після того, як портрет був написаний, в княгині почалися проблеми зі здоров’ям. Лікарі поставили страшний діагноз: сухоти (туберкульоз легенів). У 18 столітті ця хвороба була невиліковною. Марія незабаром померла, проживши дуже коротке, але нещасливе життя.
Портрет княгині Лопухіної захоплював не тільки сучасників. Наприклад, сто років по тому, поет Я. Полонський присвятив Марії такі чудові вірші:
Она давно прошла, и нет уже тех глаз
И той улыбки нет, что молча выражали.
Страданье – тень любви, и мысли – тень печали,
Но красоту её Боровиковский спас.
Так часть души ее от нас не улетела,
И будет этот взгляд и эта прелесть тела
К ней равнодушное потомство привлекать,
Уча его любить, страдать, прощать, молчать.
Але з цим портретом пов’язана й інша дивна історія. Батько княгині Марії був великим шанувальником всякої містики і членом масонської ложі. Люди подейкували, що йому вдалося «вселити» дух померлої дочки в зображення на портреті, і якщо хтось з молодих дівчат на виданні подивиться на портрет, то її чекає неминуча смерть. Нібито портрет княгині згубив більше десятка молодих допитливих дворянок. У 1880 році полотно було куплено для Третьяковської галереї та виставлено для відвідувачів. З цього моменту розмови про прокляття, що висить над цією картиною, вщухли.
Не пощастило і багатьом натурникам, які позували І.Є. Рєпіну. Наприклад, художник звернувся до відомого хірурга М.І. Пирогова з проханням про декілька сеансів для написання його портрета. Микола Іванович погодився. Незабаром портрет був закінчений, а через день хірург помер.
Сталося це 23 листопада 1881 р. Така ж доля спіткала і знаменитого композитора М.П. Мусоргського. Його портрет був закінчив 5 березня 1881 року, а 28 березня він помер.
У 1909 році Державна Дума замовила Іллі Юхимовичу портрет П.А. Столипіна. На початку художник хотів відмовитися через незгоду з політикою царського уряду, але в наступному році йому все-таки довелося взятися за цю роботу. У 1910 році портрет був закінчений, а через рік Столипін був застрелений в Києві.
Це сумне перерахування натурників І.Є. Рєпіна можна було продовжити. Після позування художнику близько десяти чоловік раптово померли.
Прокляті картини
Картина «Поклоніння волхвів» була створена Пітером Брейгелелем Старшим в 1564 р. У картині художник показав, що народження дитини не приносить радості, якщо кругом війна, і люди вбивають один одного. Смисловим центром картини служить сумна Діва Марія з немовлям. У якості натурниці Пітер запросив свою кузину. За переказами, його двоюрідна сестра довгий час не могла завагітніти від свого чоловіка, і її безпліддя стало передаватися іншим жінкам.
За легендою, «Волхви» потрапляли до різних колекціонерів, і після цього в їх сім’ях переставали народжуватися діти. В середині 17 століття картина була куплена Я. Кампеном. Він не побоявся поганої слави картини, тому що в його родині вже було кілька дітей. В даний час полотно Пітера Брейгеля Старшого знаходиться в Лондонській національній галереї.
Картина «Венера з дзеркалом» була написана Д. Веласкесом близько 1650 р. На ній зображено дивно красиве і граціозне тіло молодої жінки. Ця картина прославилася тим, що її власники розорялися, як тільки вони здобували це полотно.
Першим її власником був мадридський купець. Після покупки жаданої красуні він дуже швидко розорився: судна з його товарами захопили пірати. Тоді він швиденько розпродав залишки свого майна, щоб розплатитися з боргами.
Картина перекочувала до нового власника, який теж займався торговим бізнесом. Не встиг він вдосталь насолодитися новим придбанням, як в його склад з товаром вдарила блискавка, і він втратив все відразу. Картина була виставлена на аукціон, де її купив багатий лихвар. Через тиждень в його будинок залізли злодії, господаря вбили і пішли, прихопивши скриньку із золотом.
Спадкоємці убитого ніяк не могли продати картину, про яку вже йшла дурна слава. Зрештою, вони подарували її музею. Після довгих поневірянь по світу в 1813 р. картина потрапила до Англії, де була придбана Лондонською Національною Галереєю.
Сто років потому з картиною трапилося нещастя. Якась фанатичка прийшла в музей з великим ножем і кілька разів ударила ним по картині. Картину вдалося відреставрувати, і зараз вона є гордістю лондонського музею.
Картина «Водяні лілії (хмари)» була написана Клодом Моне в 1903 р. Закінчення роботи над «ліліями» було ознаменовано дружньою гулянкою, яка раптово була перервана пожежею в майстерні художника. Його швидко погасили і забули, але ненадовго …
Картину прикупив один господар для свого питного закладу на Монмартрі. Через місяць в кабаре сталася сильна пожежа, але полотно встигли витягнути з вогню.
Після цієї пригоди картину продали на аукціоні, і новим власником став відомий паризький меценат. Через кілька місяців його будинок згорів, причому пожежа почалася в кабінеті, де висіла нещаслива картина. І на цей раз полотно вдалося врятувати. Але за картиною вже міцно закріпилася слава пожежонебезпечної.
У 1958 р. «Лілії» придбав Нью-Йоркський музей сучасних мистецтв. І що ви думаєте? Через три місяці в залі, де висіла картина, сталася пожежа, яка сильно пошкодила картину …
Багато полотен мають погану славу. Чомусь так вийшло, що протягом століть люди пов’язували нещастя з якимись певними картинами. Це збіг обставин, чи хтось, дійсно, «напустив порчу» на ту чи іншу картину? Залишається також загадкою, чому деякі натурщики закінчували свій земний шлях відразу після того, як їх портрети були закінчені. Є над чим поміркувати …