На сайті Житомирської міської ради опубліковано пояснення, чому робітникам Трамвайно-тролейбусного управління не оплачені робочі дні, під час яких вони протестували через кількамісячні борги по зарплаті.
– За 3 дні, які ми бастували нам не виплатили 100 тисяч гривень зарплати. Виплатили тільки слюсарям, які підготовлювали тролейбуси до виходу, але тільки за 2 дні. Зробітну плату також отримала адміністрація ТТУ, – сказав Сергій Невмержицький, голова профспліки.
Також Невмержицький розповів про те, що активістів страйку почали репресувати. Так, одну із активісток забастовки, кондуктора тролейбусу звільнили за статтею 41.2 (дрібна крадіжка), тому що зайві 1.5 гривні.
Не звернуло увагу керівництво навіть на те, що жінка віддала 9, 5 років свого життя ТТУ, а також на те, що до пенсії їй залишилось 1,5 року, що роботу зараз її після звільнення за статтею знайти неможливо буде.
____________________________________________________________________________
– Це ж не 37-й рік! Закон про три колоска в нас не діє! – каже Невмержицький. – Ми будемо подавати до суду, тому що звільнити то її звільнили, але її вину не доказали.
“Чинне законодавство України визначає лише два види колективного припинення роботи працівниками підприємства – це простій та страйк. Згідно із ст. 34 Кодексу законів про працю України простоєм є припинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» страйком є тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Разом з тим, як вбачається із положень статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації чи іншої організації найманих працівників.
Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. Орган, який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві – за п’ятнадцять днів.
Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом, що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом. У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган, який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні. Визначена законодавством процедура організаторами страйку дотримана не була.
Крім того, стаття 18 Закону України «Про транспорт» передбачає, що припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів, тобто законодавством заборонено проведення страйків на підприємствах транспорту. Враховуючи вищенаведене, відсутні законодавчі підстави вважати простоєм або страйком, організовану 21-23 грудня 2011 року “акцію протесту” працівниками КП “ЖТТУ”.
Звертаємо увагу на те, що у відповідності до статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі.
Враховуючи викладене вище у відповідності до чинного законодавства України, питання оплати праці за час участі працівників підприємства у вищевказаному заході повинно вирішуватись керівництвом підприємства самостійно.”
Людмила Харчук