Уже традиційно як підсумок після фестивалю «Поетичний марафон», який щорічно в Житомирі проводить народне аматорське літературно-мистецьке об’єднання «Оксія», друкується альманах.
Це видання – знахідка для поціновувачів поезії, адже в ній зібрано твори переможців і гостей фестивалю, а також кращі вірші учасників «Оксії». Тут не знайдеш банальної рими чи заяложеного образу – молоді літератори і їхні старші колеги мислять свіжо і оригінально.
Ось хоч би так: «Дивний спокій… Якось по-ванільному сидіти в кімнаті» (О. Гаврілова), «Дольки місяця сонного, трохи схожого на цукерки» (О. Євменчук), «Я несу в долонях вірша І так боюсь його втратити Розплескати» (В. Ковальчук), «…Тиша з’їдає молоко, яке стікає з колиски жіночого тіла» (Р. Кукса), «Ти чуєш музику у власнім теплосвіті?» (Л. Ремша), «Полотенца закручены Руками мучениц» (В. Волковський), «Его смех – всплеск на моих щеках вместо эха» (Н. Дишлева), «Ремонтировать меня не стоит» (Т. Конончук), «Я люблю тебя, как дети любят бабочек» (О. Науменко), «День методично закату кидает кость» (Л. Паламарчук).
Альманах ще раз підтверджує – немає різниці, якою мовою написаний вірш, головне в ньому – смислова наповненість і вдале оперування автором художніми засобами.
Марія Хімич
