Чергові вибори до Верховної ради України – це не лише надія виборців на гідного представника їх переконань, поглядів та відстоювання їх інтересів у законодавчій гілці влади, а й можливість ще раз переконатися в щирості діянь кандидатів та періодичності їх роботи на територіальному окрузі, адже «любов» майбутніх нардепів, на жаль, має ці обмеження.
Кандидати в депутати в більшості випадках передбачувані в своїх «підходах» до виборців. Не схожим на інших претендентів на народного обранця виявився Василь Козел – людина молода та енергійна, сповнена бажання працювати та вирішувати проблеми, завдяки системному підходу та далекоглядному баченню.
І округ був обраний не випадково, адже рідний Василю Козелу Житомирський район є частиною 67-го виборчого округу, куди також входять Чуднівський, Любарський, Романівський та частина міста Житомира.
Гадзинка, Нова Вигода, Березина, Глибочиця – села Житомирського району, де знають Козела Василя не з плакатів- обіцянок та «біг-мордів». Він тут прикладає всіх зусиль, щоб відродити та надати європейського вигляду селу.
– Василю Васильовичу, ви, як депутат Житомирської районної ради, що вважаєте рушійною силою для відродження українського села?
– Там, де господарі – є лад. Там, де до влади приходять пройдисвіти – розруха. Лише завдяки злагодженій роботі та правильно й доцільно обраній меті наша команда не один рік відроджує інфраструктуру сіл Житомирського району. І, судячи з результатів, нам це вдається, адже лише завдяки організованій дії нам вдалося досягти високих показників – за соціально-економічним розвитком Глибочицька сільська рада у минулому році стала найкращою в області.
– Уже в багатьох не викликає подив той факт, що допомога від кандидатів в депутати має часові та територіальні обмеження. Як ви прокоментуєте цей факт?
– Коли я приїжджаю і бачу малозабезпечену багатодітну родину, якій, щоб прогодуватися, треба щодень з десяток буханок хліба, то невже тобі дозволить совість та почуття власної гідності обійти стороною проблеми цих людей та допомогти, хоч тим, чим маєш? Категорично інше значення має та допомога, яка надається з прихованим змістом – заради агітації.
– Яким, на вашу думку, повинен бути народний обранець?
– Депутат Верховної Ради повинен бути готовим до вирішення системних проблем суспільства, щоб не було потреби дарувати людям перед виборами необхідні речі. Українцям потрібно створити умови і вони самі забезпечать своє життя. Людям не потрібні ці принизливі подачки. Селяни мають бути господарями на своїй землі, і вони можуть ними бути.
На жаль, багато кому вигідно тримати людей у рабській покорі і перетворювати на безликий нещасний електорат, який готовий продати за безцінь свій голос і повірити у найцинічніші казочки тих, хто відчув себе боярином. Саме тому для мене важливим та, на жаль, і досі актуальним залишається питання: «Ми велика нація, чи нація рабів?»
– Василю Васильовичу, останнім часом широко обговорюють питання мови в нашій державі. Яку позицію займаєте ви?
– Підтримувати мову треба не завдяки політичним акціям та мітингам, а реальними кроками. Як однин із таких шляхів ми запропонували спільно з громадською організацією «Скарби Полісся» проект «Сільська бібліотека – шлях до відродження села».
____________________________________________________________________________
Утвердження української мови – реальними діями (зустріч Василя Козела з бібліотекарями на Житомирщині)
____________________________________________________________________________
Маю надію, що завдяки проекту до бібліотек не лише повернуться читачі а й більше читатимуть українською, адже шлях, який ми спільно розпочали – корисний та матиме позитивний відгомін для кожного з нас.
– Вас підтримав Єдиний Центр. У чому полягають головні тези позиції партії?
– Єдиний центр – партія моїх однодумців, яку очолює Віктор Балога. Наша організація бачить рушійну силу змін у об’єднанні. Одна з найголовніших тез: або, ми використовуємо світові процеси на користь українського народу, або з України викачають її природний та інтелектуальний потенціал. Я переконаний, що сила України не у її поділі на Схід і Захід, а у її сильному єдиному центрі.
«Єдиний центр» на парламентські вибори списком не йде. Василь Козел переконує, що списки – це вчорашній день
Позицією організації можна вважати і те, що Єдиний Центр на парламентські вибори списком не йде, адже це вчорашній день. Депутат Верховної Ради має бути місцевий, люди повинні його бачити, хоча б раз у тиждень. Він повинен жити серед людей, які його обирають, ходити з ними одними стежками, а не зверхньо сприймати буденні проблеми українців через сюжети новин.
– Василю Васильовичу, по округу, де ви є кандидатом балотується представники різних політичних сил – люди відомі та не менш енергійні. Завдяки чому ви плануєте їх перемогти і що б їм побажали?
– Своє бажання стати народним депутатом по нашому округу виявили багато гідних людей. У кожного свої методи роботи, програми та ї реалізація. Я не маю наміру з кимось якимось чином боротися. Треба перемагати не опонентів на виборах, а злидні в Україні, і бажано спільними зусиллями.
Хотілося б, щоб виборці побачили перед собою не лише політика, а й людину, бо кандидати змінюються, а людське єство залишається. Конкурентам я бажаю здоров’я та перш за все бути по-справжньому щирими у своїх обіцянках та діяннях.
Знайомимось:
Василь Васильович Козел, кандидат у народні депутати України (67-й мажоритарний виборчий округ). Висунутий партією «Єдиний центр»
Член Політичної Ради партії, Голова Житомирської обласної організації Єдиного Центру.
Уродженець Житомирського району. Народився 29 вересня 1972 року. Розповідає, що до Столипінських реформ його предки жили у Буймирі. Потім їх примусово розселили по сусідніх селах – Левків і Тарасівку. Дід Василя Козела у роки війни був у числі сотень тисяч українських остарбайтерів. А повернувшись на батьківщину – будував завод «Електросталь». Здобувши професію вчителя – викладав у сільській школі німецьку мову.
Батько Василя Козела – військовослужбовець. Пройшов шлях від вільнонайманого до заступника командира частини. Мама – працювала у сфері торгівлі.
Василь Козел закінчив ЗОШ №26 Житомира. Навчався в ПТУ №6. Далі армія – строкова служба. Після демобілізації – влаштувався водієм на завод «Хімволокно». Потім – школа прапорщиків і служба у лавах щойно сформованих збройних сил України. Зважаючи на складний економічний стан війська – був змушений звільнитися. Відкрив власну справу, переїхав у село. Закінчив з відзнакою Національну Академію внутрішніх справ – отримав фах юриста, правознавця. 2006-2010 роки – депутат Глибочицької сільської ради Житомирського району.
Член політичної партії Єдиний Центр з 2008 року. Із 2010 року голова Житомирської районної організації Єдиного Центру. Починаючи з 2010 року і по цей час депутат Житомирської районної ради. Голова постійної комісії з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин та екології. Із 2012 року член громадської організації «Скарби Полісся».
Сімейний стан: Одружений. Має двох доньок
Василь Козел своїм життям підтверджує просту істину про те, що патріотизм без реальних справ сам по собі нічого не вартий
Василь Козел утверджує українську мову на селі реальними справами, а не голослівними заявами, які не мають під собою жодного підгрунтя