У Житомирі над річкою Тетерів опозиція розгорнула величезний національний прапор України: фоторепортаж

Сьогодні день Державного прапора України. За нього боролися, його утверджували, ризикуючи свободою і життям, за нього сиділи по тюрмах, за нього вмирали. Цілі покоління українців.

Нині синьо-жовтий має статус державного. Тим, хто любить Україну серцем, а не за посади, які конвертуються у гроші, довго розповідати про цінність цього полотна немає сенсу. Все у цьому світі побудовано на символах – два кольори, а скільки протидії їх утвердженню! Бо вони і є суттю України, як нації, яка багатьом стоїть поперек горла.

Сьогодні у Житомирі вшанували державний прапор. Лише у 2004-му році прапор України отримав день свого офіційного визнання. 23 серпня. Опозиція, яка нині переймається масованим наступом на позиції українських націєтворчих символів – мови, прапору і гімну зібралася, щоб згуртувати житомирян навколо ідеї утвердження національних символів України в душі кожного, народженого на цій землі.

І українці, як побачив Репортер Житомира, почали трохи зконсолідовуватися. Повдягали вишиванки і депутати, і ті, хто не має наміру здобувати владу. «Кажуть що українці об’єднуються лише перед розстрілом. Нині така ситуація?», – запитав Репортер Житомира Лесю Оробець, нардепа, яка вже вдруге за останні 2 місяці у Житомирі з підтримкою для Геннадія Зубка. «Ми об’єднуємося не перед розстрілом, а замість нього», – каже опозиціонерка.

Перед входом на пішохідний міст у парку Гагаріна зібралося близько 200-т людей. Головною метою зібрання – розправити над каньйоном Тетерева велетенський синьо-жовтий прапор. Перед цим виступи. Говорить Леся Оробець:

«Мене найбільше бентежить, коли чиновники, які продали мову, у цей день одягають вишиванки, раз на рік… і йдуть до людей, розказувати, як вони люблять Україну.»

Володимир Єршов, житомирянин, вчений, російськомовний патріот України. На його прикладі можна побачити всю штучність мовної «проблеми» в Україні

Єршов говорить російською мовою. Його палко підтримує україномовне товариство. Виявляється, не головне, якою мовою ти говориш. Каже, що для нього національний прапор України – величезна цінність, бо Єршов був свідком боротьби за його утвердження у Житомирі і дуже радіє, що союз розпався і Україна стала незалежною державою. Володимир Єршов наполягає на тому, що йому як російськомовному у Житомирі немає жодного дискомфорту і що захищати в Україні треба державну мову.

Сидір Кізін згадує часи своє підліткової юності

Коли він, 14-річний з друзями у 1989-му році вивісив з шкільного вікна синьо-жовтий прапор. Що тоді було! Поєднання цих двох кольорів навіть у випадкових ситуаціях тодішня комуністична влада боялася навіть більше, ніж чорт боїться ладану. Ось така сила у синьо-жовтого прапора.

Святослав Васильчук, учасник подій 20-річної давнини з утвердження державності у Житомирі згадує, якими сміливими були його друзі, як їх тягали на допити у КДБ, як погрожували, як тиснули

Один з друзів Васильчука після допиту в КДБ помер у житомирському тролейбусі від серцевого нападу.

У парку, на іншому боці річки збиралася молодь, яка мріяла про відродження української державності. Прапори шили самотужки. Тканину дістати було складно, оскільки великі шматки синього і жовтого кольорів у магазині так просто було не купити. До певного часу вийти у місто з поєднанням цих двох кольорів було все одно, що підписати собі вирок. Але вони це зробили. І сьогодні доносять правду до дітей.

Геннадій Зубко, який йде мажоритарником по 64-му виборчому округу (Житомир) перш за усе намагається повернути впевненість молоді, яка зневірилася, бачачи, як розвалюють Україну ті, хто клявся її любити і оберігати

Також Геннадій Зубко йде до того, щоб старше покоління житомирян, яке боролося за синьо-жовтий прапор над міськрадою і облрадою ні на мить не засумнівалося у результативності своєї боротьби.