Цей «аналітичний» матеріал є замовним. Замовник – рідня дружини та друзі, які вкінець заплутались в хитросплетіннях виборчої кампанії на нашому окрузі.
Парламентська кампанія-2012 в розпалі. На окрузі №63, що з центром у місті Бердичеві, до Верховної Ради України балотуються аж – 23 кандидати. Чим заслужив таку нечувану увагу цей округ не до кінця зрозуміло, але тут балотуються аж 5 діючих нардепів. Можливо, тому, що Одеса (28 кандидатів) і Бердичів (23) найбільш відомі у світі, після Києва (39) українські міста.
Хоч якось запам’ятати усіх цих кандидатів, а тим більше зрозуміти, хто вони не можливо без… Ні, пляшку поки відставимо, а спробуємо, як це робиться в ботаніці чи зоології, класифікувати.
Усіх 23-х кандидатів можна умовно розділити на три групи.
Перша група: як їх називають знавці виборчих технологій «технічні кандидати»
– Це люди які від початку не претендують на перемогу і не збираються агітувати за себе на окрузі. Як правило вся їх діяльність полягає в наданні своїх документів для реєстрації в Центральній виборчій комісії та постановці підписів під певними документами. Решту роботи за них виконують зацікавлені у їх використанні партії чи кандидати важковаговики – це оформлення документів, оплата грошової застави при реєстрації в ЦВК (13224 грн. за підставну душу). Від них дають подання в ОВК та звертаються з позовами до суду і т.п. Зазвичай вони отримують якусь грошову винагороду чи реалізують якийсь свій інтерес.
Таких технічних кандидатів на окрузі більше десятка. Цікаво, що при формуванні складу дільничних виборчих комісій, семеро з них, при досить скромних доходах, і нульовій відомості по округу умудрились зібрати аж 1300 відданих прихильників по всіх, без винятку, селах округу для подання кандидатів.
Гвалт, який творився в окружній виборчій комісії, коли йшло жеребкування 75 суб’єктів подання членів до ДВК та формування виборчих комісій – окрема тема для нинішніх Гройсманів чи Шолом-Алейхемів. Скромний внесок цих кандидатів до кампанії, до якого також доклались і зовсім невідомі партії. Ви будете довго сміятись, але в Бердичеві Українська морська партія виставила 210 кандидатів до ДВК. Зрозуміти що і навіщо там творилось можемо лише по результату. Дивним чином з цієї маси після певних маніпуляцій викристалізувалась більшість членів від партії, яка офіційно пишеться як ПР, а читається, як кому до вподоби, або від настрою після чергового «покращення». Старожили, які вже по декілька раз працювали в окружних комісіях в приватних розмовах скаржаться, що такого шабашу, як нині, не пам’ятають і навіть не могли собі уявити в жахливому сні.
Я б за когось з цих кандидатів у народні депутати України можливо б і проголосував, але нехай мені доведе, що він є членом Української морської партії і в його програмі є побудова морського порту «Бердичів» на місці лодочного містка на бердичівському пляжі.
Друга група: – політтехнологи їх називають «VIP агітатори своїх партій»
– Це кандидати, які розуміють, що навряд чи можуть претендувати на перемогу на окрузі. Їх завдання використати можливості агітації в мажоритарній кампанії кандидата у народні депутати для забезпечення кращого результату голосування за партію, протидії порушенням та захисту цього результату від фальсифікацій на окрузі. Особисто такими я бачу наступних:
1. Олексій Побережний – ВО «Свобода» – його завдання, наскільки я розумію, забезпечити максимальний результат партії та захистити його при підрахунку на дільницях, що зважаючи на запал регіоналів, буде нелегко. Кандидат молодий та симпатичний. Для нього це перша проба сил.
2. Павло Унгурян – ВО «Батьківщина» – народний депутат, член фракції БЮТ, представник об?єднаної опозиції «За Батьківщину». З’являвся кілька раз на окрузі і запам’ятався симпатичною листівкою з портретом Юлії Тимошенко. Сам одесит. Його появу у нас можу пояснити лише схожістю бердичівського і одеського електорату.
3. Микола Файдун – Партія «Удар» – його завдання: координація роботи виборчих штабів партії, забезпечення підтримки виборців та захист результатів голосування за партію. Агітацію за себе розпочав активно, але на сьогодні мало помітний, можливо, переключився на кампанію партії, в меншій мірі на агітацію за себе.
4. Валентина Семенюк – «Соціалістична партія України» – намагається відновити позиції Соціалістичної партії, які вона втратила після об`єднання у 2006 році в більшість з Партією Регіонів у Верховній Раді. Напевне далась взнаки відсутність у партії політичної майстерності комуністів, які будучи в більшості з регіоналами обставили все так, ніби вони самі закляті вороги олігархів та Януковича. Українська політика річ тонка і мистецтво можливого соціалістам слід відточувати.
Третя група: – Важковаговики – Кандидати, що конкурують за перемогу на окрузі.
Ця група, як і в боксі, є найбільш видовищною. Іноді видовищ аж зашкалює, але коли ще наш люд їх стільки матиме. На перший погляд тут усі проти всіх і кожний сам за себе. Але промоутери і команди все ж проглядаються. Дам свою оцінку з трибуни глядача. Як вони мені бачаться.
Перші і найбільш помітні, солідні і впевнені з біло-синього кутка – команда влади. Головна їх ознака, як на мене, «покращання» для бердичівлян з них так і пре. Вони активно використовують адмінресурс. Їх водять за руку, де б що не відбувалось різні чиновники, яких вони на показ для нас стращають нібито перевірками і всякими там покараннями. Потім, напевне, після коньячку, разом регочуть над цим цирком.
Що саме цікаве, так це те, що вони всі як чорт від ладану сахаються, коли спитати: «Ви, шановний, випадково не член Партії регіонів? А чи не є ви прихильником пана Президента України Януковича?».
Все, що вони скажуть у відповідь можете прочитати на їх «бігмордах», якими Бердичів завішаний вздовж і поперек. Не місто, а тумба для реклами, Господи прости.
Таких я налічив троє.
Почну з найріднішого нам, бо він «єдиний місцевий» – Олександр Ревега. Має регалії – успішний бердичівський підприємець, депутат обласної ради від Бердичева, член фракції Партії регіонів в облраді, член Партії регіонів. Останнє довго замовчував, як несуттєве. Обробляти електорат округу розпочав ще в травні. Ви знову будете довго сміятись, але на зустрічах з «лохторатом» (так нас з вами неофіційно величають) ще в травні і червні говорив, що:
а) я безпартійний,
б) мене підтримує партія Батьківщина.
Далась взнаки відсутність політичного досвіду – сплутав побутову підтримку свого кума, який очолює міський осередок Батьківщини з підтримкою усієї партії. Але, як кажуть в Бердичеві, «это две большие разницы». За що нарвався на скандал у Попільні, де спочатку сильно здивувались, а потім вивернули кожуха і обізвали самозванцем. На цьому біди нашого «єдиного місцевого» кандидата не закінчились. Він виявився найменш впливовим і не зміг відхреститися від почесного звання «кандидат від Партії регіонів», яке йому присвоїли на передвиборчому з’їзді цієї партії. Тепер бідолаха вішає білборди з собою в квітках і не дай Бог, щоб там було щось синє. Хоча хохму злі конкуренти йому недавно вчинили – всі білборди нашого шановного, заклеїли біло синіми полотнами з написом «Олександр Ревега, член Партії регіонів «Я підтримую Януковича»».
Цей кошмар і ганьба тривали майже цілий день, аж поки штаб кандидата разом з власниками рекламних щитів не переклеїли на «єдиний місцевий» і в квітках. Щиро жаль нашого земляка – вляпався у політику по саме нікуди. Але добре, що «покращання» від Ревеги люди і далі отримують.
Почастіше б були вибори!
Другий теж наш, але не настільки, бо тільки родом з Бердичева. Хоча як на мене він наш повноправний і щирий земляк (є в ньому щось таке, бердичівське – мабуть коріння і стиль) – це Святослав Піскун. Тричі екс-генпрокурор України, двічі обирався до Верховної Ради за списками Партії регіонів, член фракції Партії регіонів, а з 10 жовтня 2008 року член Партії регіонів, хоча всюди значиться як позапартійний, тому визначити його партійність не маю можливості. Наша людина!
Ну, та й Бог з нею, з тою партійністю. З’явився на окрузі пан Піскун неочікувано. Злі язики від щирих регіоналів подейкують, що інтригами істинних регіоналів (з правильним донецьким походженням) нашого земляка не включили до прохідної частини списку Партії регіонів. На що пан Святослав щиро розгнівався і зопалу поїхав здобувати депутатство в свій рідний Бердичів.
Повітря рідного міста дало нашому земляку нове бачення. Земляк щиро сплюнув і начисто забув про регіоналів, як про жахливий сон. Він правильно вирішив, що земляки, які на порядок моральніші «клятих донецьких» і є його партія. Про що одразу всіх нас повідомив, розклеївши кругом свої портрети з написом «Моя партія – це ви!». Хоча як людина відповідальна, працює у Верховній Раді і рефлексує на руку диригента фракції Чечетова. Чим ще пояснити його останнє голосування по Закону Про наклеп (ліньки писати його повну назву), який викликав бурю серед свободолюбивих журналістів і громадян.
Ну…Буває. Чим подобається, особисто мені, наш земляк, так це чисто бердичівськими зворотами думок і спілкування, а ще гумором і оптимізмом бердичівлян. Тричі бути прокурором, якого, як не старались два президенти звільнити, а він знову повертався – ні один з донецьких, кримських, дніпропетровських чи київських не зміг би ніколи. Знаю точно. Покращання від пана Піскуна, які почались на окрузі під час виборів не можуть не радувати.
Слава виборам… і нашому щедрому земляку.
Третій наш троюрідний земляк, місцеве коріння якого проглядається десь по генеалогії, десь по службі в армії, можливо десь ще – це Микола Петренко. Особистий радник голови Партії регіонів, прем’єр міністра пана Азарова. Пан Петренко ще в червні зацікавився батьківщиною предків і розгорнув бурхливу діяльність на нашому окрузі. Збирав на наради чиновний люд з адміністрацій, грізно давав вказівки від імені Кабінету Міністрів, ставив щось на контроль, масово збирав нещасних бюджетників і також робив всім «покращання».
Щоб ми це одразу відчули пан Петренко масово завісив собою площини білбордів і рекламні щити в кожному селі. Обіцяв, гарантував і навіть дав телефон для звернень до нього в Кабмін. Деякі ошалілі від щастя мешканці округу почали телефонувати на вказані номери. На що їм повідомили, що це телефон прямої лінії Кабміну, але хто такий Петренко і де його знайти не знають. Кабмін великий, а Петренко один – потрібно розуміти, перш ніж чесати язики, що нас дурять! Держава складний механізм. Спочатку розберіться, а вже потім…
Покращання від Петренка перевершили наші найсміливіші сподівання. Щоб так на кілька років раніше… Мали б точно і стабільність і повне «покращання». А гадів, які насміхаються з нашого прем’єра та президента ми б самі і побили.
Жаль вибори періодичний, а не постійний процес.
Чим потішив мене пан кандидат Петренко – так це турботою про моє здоров’я, про яке, признаюсь чесно, дбаю дійсно мало. Кампанія «Здорова нація» дійсно на часі. Чим здивував? Як завсідник інтернету кинув запит на пошук за іменем «Микола Петренко». Переглянув – Петренко Микола, співвласник групи компаній «Петрус», співвласник торгової марки «Златогор».
Що таке горілка марки «Златогор» знаю. Але злі язики на сайті «Багнет» ллють на пана Миколу бруд, що нібито «Златогор» не раз упоминався у зв’язку з поширенням в Україні нелегальної горілки (в народі «лівак») і ухиленням від сплати акцизного збору. Брешуть на чесного виробника якісної горілки! Але турбота пана Петренка про моє здоров’я таки виправдана. Інколи зранку так голова болить і серце гупає. Тоді згадую, що більше ні-ні! Здоров’я слід покращувати, бо на слідуючий раз вже стільки не вип’єш. Безумовно, гідний кандидат. Нехай і далі радує нас «покращаннями».
Десь між кутками нашого передвиборчого рингу залишилась одна однісінька кандидатка, чи то у важкій, чи в середній вазі.
Так одразу і не зрозумієш. З’явилась вона неочікувано – це Анжеліка Лабунська.
Цих жінок взагалі важко зрозуміти з їх примхами. Була народним депутатом у фракції БЮТ. Після ув’язнення Юлії Тимошенко вийшла з фракції на знак протесту. Проти чого – не до кінця зрозуміло. Але злі язики серед нардепів та брехуни з інтернету кажуть, що пані здав регіоналам її патрон, мільярдер Живаго, щоб відстали. Що за мужики пішли. Чуть що, одразу засовують в амбразуру багатостраждальних жінок, а самі за їх спиною вирішують свої проблеми. Розумію і співчуваю цій симпатичній жіночці. Після цього, перебуваючи у стресі, пані Лабунська десь поділа свою картку для голосування. В жінок таке буває. У моєї також періодично щось пропадає, а потім знаходиться на дні сумки чи за підкладкою. А коли таких сумок декілька – уявляєте? Як потім виявилось неуважністю пані скористались регіонали.
Майже пів року картка пані Лабунської голосувала за всі закони, які вони проводили. Спохватилась вона лише 5 червня, коли з’явилась до Верховної Ради, де її картка вже проголосувала за скандальний закон про мови.
Терпець лопнув. Картку забрала і більше у Верховній Раді не з’являлась. Щоб досадити підлим мужикам Анжеліка пішла на наш округ, де вирішила помститись по повній. Патрон Живаго, видно відчуваючи провину, дав за неперевіреною інформацією пару мільйонів на компенсацію моральної шкоди завданої щирій опозиціонерці, які вона кинула на свою виборчу кампанію. Але знову ж таки підлість чоловіків. Підозрюю, що цей Живаго знову кине Анжеліку в якусь халепу, як тільки знову припече. Жаль жіночку, симпатична. Спочатку я радів, що серед цих чоловічих бігморд нарешті з’явилось симпатичне жіноче обличчя.
Крутив головою на її фото, а дружина сердито смикала за рукав.
На Дні міста, теж жіноча натура, дружина й каже: «Он полюбуйся вживу на свою Лабунську і заспокойся». Подивився і дійсно… Тепер до нашої щирої опозиціонерки охолов. Та й дружина заспокоїлась. Але покращання від неї радують.
В кутку опозиціонерів, навпроти вищеназваних важковаговиків, одиноко примостився всього один кандидат – Павло Жебрівський. Чого у пана Павла не забереш, так це затятості.
Пам’ятаю його в 2002 році з Ющенком на нашому окрузі, потім на Майдані в 2004р., потім у фракції Нашої України, нині НУНСУ. Світився на шоу, як спікер фракції. Пам’ятаю його виступи на мітингу протесту проти мовного закону в Бердичеві, на День Незалежності. Шпетить владу і регіоналів на всі заставки. Напевне, дається взнаки польська натура. Недавно клявся з кандидатами від партії Українська платформа Собор боротись проти режиму Януковича і за Україну з козацькою шаблюкою в Холодному Яру. Прямо Байда Вишневецький сьогодні. Слава Богу, що є хоч один проти цих важковаговиків.
За показником сьогоднішніх «покращань» Жебрівський виглядає дещо блідіше, але на його користь те, що десять років щось робив, комусь допомагав, реалізував проекти, які запам’ятались. Тому є чим крити пану Жебрівському. Думаю, кампанія буде таки цікава.
Що можу порадити. Радити не буду. Трохи огляділись – а далі думайте самі, бо ми вже розучились цим займатись всерйоз. Але не переживайте. Бердичів і ми з вами були, є і будемо. Будьмо!