Відвідувачі культурно-мистецького центру “Поліська хата” окунулися в атмосферу 33-ого року.
У вузькому, ніби в сімейному колі вони готували страви часів Голодомору, розповідали історії про ті нелегкі часи.
Особливою частиною заходу стало самостійне приготування страв, за допомогою яких наші прабатьки виживали в той тяжкий час. Використовували в їжу все: макуху, тирсу, жолуді, насіння акації та інші продукти. Галети, лип’яники, затірку та лемішки гості спробували самі:
«Насправді, спочатку було дуже страшно їсти, тому що розуміли, що це їжа яку ми взагалі не споживаємо і ніколи не куштували, коли спробували, то виявилось непогано. Їжа не досить смачна але їстівна. Але спробувати одного разу достатньо», – поділилася враженнями Анастасія Грищук.
Коваль разом з гостями викував символ Голодомору – пучок пшениці, зв’язаний колючим дротом
Кожен бажаючий допомагав майстру, б’ючи розжарений метал молотком. Зараз символ доповнює композицію пам’ятника жертвам геноциду українського народу – Української Голгофи, яка знаходиться в Святодухівському чоловічому монастирі в селі Городське. Очевидиця тих подій, Євгенія Михайлівна Камишна охоче розповідала про ті нелегкі часи. Тоді їй було всього шість років.
Саме там студенти соціально-психологічного факультету ЖДУ ім. І.Франка свою акцію: висадили “Алею пам’яті” з 33-ьох плакучих верб.
