Вчора Житомир відзначив міжнародний день рідної мови. В світі налічується близько 6000 мов. Половина з них – під загрозою вимирання.
Українська мова хоч формально не перебуває в цьому переліку, але загроза її подальшого існування реальна. Таке переконання висловили учасники круглого столу, який відбувся в науковій бібліотеці імені Олега Ольжича.
Про що ж говорили сьогодні в Житомирі в день рідної мови? Про те, що мова, культура, історія за нинішньої влади опинились під загрозою. Що нам, українцям, знову доводиться боротись за мову, тому що наша національна психологія викривлена, а ментальність – деформована.
Нам варто усвідомити, що ця деформація відбулася через багатовікове застосування загарбниками проти України гуманітарної зброї з метою закабалити нас духовно, зв’язати те, що нас єднає, що є нашою сутністю – нашу мову й культуру.
Основне завдання – позбавити нас мови. А оскільки мова є основою культури, це означає – позбавити нас роду-племені, пустити по світу з торбами. Якщо Росія на слов’янському просторі закінчується там, де немає російської мови, то Україна своєю мовною толерантністю втрачає залишки суверенітету.
Це – говорити виключно українською мовою, поширювати україномовний простір, не переходити на російську мову з поваги до співбесідника, вчити дітей справжній історії України, з її героїкою, постатями, бути свідомим своєї ідентичності, бути сильним у відстоюванні свого статусу представника корінного етносу, який живе на цій землі.
В інакшому випадку, якщо ми зневажаємо себе й свій рід, нам не залишається нічого іншого як офіційно відмовитися від нашого статусу корінного населення цієї землі.
А хвилюватись українцям є чого. З майбутнього підручника історії України для п’ятого класу зникло формулювання «Українська держава».
– Нинішня влада, яка обслуговує інтереси не України, дітям змалку планує прививати, що українці – бездержавна нація. Таке знову починає вбиватися в наші голови. Що ми історично не маємо права на державність. Вирізається інформація про Бандеру, Шухевича. Замість них героїзуються червоні командири.
Щодо УПА, то дітям лише розказуватимуть про те, що вони боролися з радянськими «добрими» партизанами, а те, що УПА воювала з німцями свідомо замовчуватиметься. Бо невигідно. Ми бачимо, як починається тотальна радянізація української історії, – говорить історик Геннадій Махорін.
А ось Сніжана Чернюк, доцент ЖДУ Франка спостерігає за тим, як з шкільної програми вилучаються твори, в яких йдеться про боротьбу особистості за свої ідеали, акти громадянської непокори. Лірика зводиться до оспівування весни.
Сніжана Чернюк робить висновок: підбір літератури в програмі ЗНО ніби говорить випускникам: «ви, бидло, сидіть на своєму бидлячому місці й не смійте доводити своє дворянське походження».
– Коли в неділю на “Першому Національному” Бузина з Табачником розмовляють про українську літературу – це злочин проти держави. Це державне телебачення чинить злочин проти держави, – каже доцент ЖДУ імені І. Франка. Її слова знаходять підтримку в серцях учасників круглого столу.
В’ячеслав Дехтієвський, громадський діяч дивиться на питання мови з позиції політтехнолога.
– В Україні на 90% карта голосування відповідає мовній карті. Сьогодні чітко йде розподіл суспільства за мовною ознакою. Влада, яка орієнтується на «совок», ставить перед чиновинками завдання – знищити українську мову, – каже Дехтієвський.
– В російськомовних регіонах злочинність вдвічі більша. Тип менталітету, який сформований на російській мові – агресивний, безпардонний. На це також треба зважати, – наголошує він.
Учасники круглого столу пояснюють: мова – це зброя. Україну намагаються знищити через мову. Наприклад, коли ми розмовляємо з людиною, яка говорить іншою мовою, ми встановлюємо правила гри – хто перейде на мову співбесідника, той виявляє слабкість. Якщо ми переходимо на російську – ми вже програли.
Вони бояться, що їх запідозрять в тому, що вони українці. Це генетичний страх (голодомори, депортації, розстріли). І ховаються в скорлупу російської мови.
Дехтієвський каже: часом толерантність народних депутатів від опозиції в публічних суперечках заходить далеко. «Говорить депутат українською, але як тільки в дискусію включається російськомовний опонент – наш нардеп «з поваги» переходить на російську, цим самим примирюючись з тим, що його не поважають. І одразу він програє. Дивитись на все це неприємно».
Депутат Богунської райради Михайло Сліпченко запропонував створити в Житомирі Український дім. Каже, дивно, що у нас є Польський дім, а немає українського.
Щодо грошей – то тут влада після виділення мільйона гривень на пам’ятник комуністу Кременицькому вже не скаже, що в неї немає можливості. Скоріше, бажання.
Учасники круглого столу закликають житомирян серйозно поставитись до того, як ми говоримо, контролювати чистоту своєї мови, укріпити в собі український стержень, щоб ми, українці, відчули себе повноправними господарями на своїй землі.
Ну і, звісно, за будь-яких обставин розмовляти лише українською мовою, щоб наш український простір розширювався.