Коли мій чоловік, який є дуже далеким від літературної тусовки та всього, що з нею пов’язане, зайшов до прес-центру міської ради, де відбувалася репрезентація книжки «Ґудзь Ю. П.: «Набережна під скелями», то, як він зізнався, першою його реакцією було засміятися, а наступною – втекти звідти.
Я не сумніваюся ні секунди, що він швидше б за все накивав би п’ятами. І це зовсім не образа вельмишановним організаторам цього значного в культурному житті Житомира заходу.
Це – нормальна реакція простого українця, який переймається не високими духовними матеріями, пафосом та красивими словами, а як прогодувати свою сім’ю та сплатити за комунальні послуги, щоб часом не приїхали спокійні крем’яхи в службовій автівці та не відімкнули рідну оселю від благ цивілізації (і який вважає, що за кошти, витрачені на оздоблення і оснащення прес-центру міської ради, ліпше було б придбати нові парти для школи в селі Немильня, де жив Юрко).
В Житомирі новинками літератури цікавляться лише представники освіти, журналісти (якщо це інформпривід), письменники та веселі активні бабусі, яких 21 лютого у приміщенні прес-центру було чимало.
Ось для них книжка «Набережна під скелями», під яскравою психоделічною обкладинкою якої зібрано художні твори, статті, рецензії, інтерв’ю, листи, малюнки, фотодокументи відомого уродженця житомирського краю Юрка Ґудзя, – справжній смаколик та тонкий делікатес.
І, мабуть, це символічно, що видання книжки стало можливим завдяки отриманню її упорядником, Олегом Левченком, ґранту Житомирського міського голови для обдарованої молоді у 2012 році. Міській, та й обласній теж, владі давно потрібно було звернути увагу на письменника, чиє ім’я, будьте певні, ще прогримить далеко за межі України.
І хай ця книжка має невеликий наклад у 500 примірників
Для нашого міста це вже вагомий крок уперед, тим паче, що свого часу чекають й інші, поки що не опубліковані твори Ґудзя…
Під час репрезентації з вуст колишнього однокурсника Юрка Ґудзя Володимира Студінського (цей поважний пан має чимало престижних відзнак, проте воліє скромно про них мовчати) пролунала пропозиція створити в Житомирі премію імені Ґудзя в кількох номінаціях.
Що ж, поживемо-побачимо, чи отримає «столиця Житомирщини» нову престижну премію. Гадаю, браття журналісти не полінуються простежити за цим…
І, насамкінець, маленький штрих: моя мама, зателефонувавши мені сьогодні ввечері, попросила передати книжку Юрка Ґудзя для її брата, мого дядька, звичайного собі пенсіонера з міста Бердичева. Він дуже зацікавився цим письменником, не дарма ж у Житомирі так багато про нього говорять…
