Як відомо, влада від Бога. Гарна влада – в нагороду, погана – кара нам, знак того, що щось пішло не так.
Лаяти владу – справа найлегша й не конструктивна. Ми ж самі цю владу вибрали.
А якщо хтось каже, що він її не вибирав, то нехай цей хтось бере ініціативу в свої руки і змінює стан речей.
Хай бунтує під владними вікнами, збирає підписи за відставку неугодного государя, бере вила врешті-решт і йде до владних кабінетів доводити свою правоту.
Я дуже поважаю народного депутата Олену Бондаренко як чарівну жінку, професіонала і справжню людину. Її багато хто не любить за досить категоричні висловлювання, нетерпимість до позицій її політичних опонетів.
Але це її власна позиція, з якою можна погоджуватись або ні. Але намагань назвати цю чарівну жінку частиною нехорошої влади без жодної потуги самому щось змінити я не сприймаю. Бо я був свідком того, як вона хвора з температурою і кашлем приїхала до Бердичева з робочою поїздкою.
Олена сумлінно відвідала всі заплановані об”єкти, поспілкувалась з трудовими колективами, журналістами. Під час одного з таких спілкувань у неї пропав голос. Але вона не відмінила зустрічі. Після того – поїхала до Житомира і провела ще одну зустріч та дала прес-конференцію.
Олена тоді сказала: якби я не приїхала, люди, які мене чекали, подумали б, що вони мені байдужі, і я нехтую їхніми проблемами, і жодні пояснення причин, навіть хвороба, тут не допоможуть”.
Я завжди закликаю не використовувати узагальнених понять, таких як “влада”.
Завершую досить немаленький, як виявилось, комент цитатою пані Бондаренко. На репліку з народу, що політика, мовляв, справа нечиста, Олена підповіла: “Все зависит от того, какой ты сам по себе человек. Точно также можно сказать например: милиция у нас плохая, сантехники – все пьяницы, политика – это всегда грязное дело и так далее. Политика делается обычными людьми. И все они разные. Есть щедрые, есть жадные, есть умные, есть глупые…”