Ігнацій Ян Падеревський — видатний польський піаніст, диригент, композитор, філантроп, політик.
“Відкриваємо Падеревського”.
Концерт під такою назвою вчора відбувся в приміщенні Житомирської обласної державної телерадіокомпанії.
Організатори концерту – Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці, Польський інститут в Києві і Польсько-Українська Фундація імені Ігнація Яна Падеревського.
На сцені, перед житомирянами виступав молодіжний академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів», який було засновано у 1998 році Мирославом Скориком, Володимиром Сивохіпом та Гунгардом Маттесом.
Талановита молодь складає 90% колективу, тому в оркестрі панує особлива аура великої творчої атмосфери, про яку не можна не сказати, особливе вміння слухати й розуміти одне одного.
Концерт польської та української музики відбувся за участі Маріанни Гумецької у рамках Фестивалю «Відкриваємо Падеревського».
До програми концерту ввійшли два твори Ігнатія Падеревського –“Фантазія на польські теми” для фортепіано з оркестром і “Концерт для фортепіано з оркестром”. Ці твори належать до найпопулярніших в польській фортепіанній літературі. Вони є в репертуарі багатьох відомих піаністів і оркестрів усього світу.
На фортепіано цього вечора солювала українська піаністка Маріанна Гумецька
В той же день в Польському Домі відбулося урочисте відкриття встановленого погруддя Ігнація Яна Падеревського.
Постать Ігнація Яна Падеревського тісно пов’язана з Житомиром.
Збиравши аншлаги на концертах у Європі, він не з меншим задоволенням грав для своїх друзів у маленькому будиночку на Подільській, 12, де жили його батьки. А сьогодні музика Падеревського звучить на всю Україну.
Вперше про житомирські сторінки видатного польського митця розповів на початку 90-х років житомирський поет Валентин Грабовський.
Використовуючи «Спогади» самого І. Падеревського, записані Мері Лаутон і видані 1938 р. в Англії (в кінці 80-х років мемуари перевидано в Польщі) В. Грабовський дізнався, що 1890 році І. Падеревський придбав у Житомирі на вулиці Подільській для батька будинок, в якому він мешкав разом з другою дружиною Анною з роду Таньковських, а також із зведеними братами Ігнація – Станіславом і Юзефом та сестрою Марією.
Ось як про цю подію згадував І. Падеревський: «Батько ще за життя дочекався про мої успіхи в Парижі, Лондоні, а пізніше в Америці. Коли він захворів серйозно і вже не міг займатися своїми справами, я купив йому дім у малому місті – Житомирі.
Він любив тамтешню місцевість і почував себе там добре, хоча й тяжко переживав нашу розлуку. В тому будиночку прожив до смерті. Який же я був щасливий, маючи змогу купити йому той дім.
Відтоді, як почалося моє везіння, – щороку посилав йому певну суму грошей, аби уможливити батькове спокійне і в достатку життя».
Батько помер в будинку на Подільській у 1894 р., ще через три роки пішла з життя мачуха Ігнація – Анна. Сестра Марія завершила свій життєвий шлях 20 липня 1952 р. також у цьому будинку на 76 році життя.
Будинок зберігся до наших днів, хоча і в значно перебудованому вигляді.
Завдяки наполегливим пошукам Валентина Грабовського і журналістки Лизавети Кізуб пощастило відшукати на Польському цвинтарі могилу Яна Падеревського і Анни Таньковської.
Та справжня сенсація на краєзнавців чекала попереду. Після перших публікацій про Падеревського у місцевій пресі житомирянин Цезарій Дунський вирішив розповісти про свою таємницю.
Як колишній сусід Падеревських, він ще перед другою світовою війною придбав у Марії нотний зошит з творами, які власною рукою ще в кінці ХІХ ст. записав видатний композитор.
Оскільки на родині Падеревських лежало тавро «ворогів народу», то, звісно, що цей рукопис Цезарій Дунський понад півстоліття тримав подалі від людського ока і лише у 1992 році осмілився повідомити про нього (М.Ю. Костриця, газета «Орієнтир+6» від 12 липня 2001 року).