Журналістику замало просто любити

Сьогодні – день журналіста.

Я також журналіст, тому не можу ставити діагноз цій професії, бо поважаю її і люблю, – пише в авторській колонці сайту Репортер Житомира Тетяна Пашкевич.

Але журналістику замало просто любити. Бо навіть, коли любимо, іноді цього мало навіть для шлюбу.

Журналістика – це робота, яка потребує зусиль, ентузіазму, відданості, обізнаності.

Це важка, систематична праця. Нею потрібно жити, її слід відчувати.

Іноді з нуля робити «цукерку», іноді писати те, що не зовсім вважаєш правильним, або ж із задоволенням висловлювати свою точку зору.

Це може бути крутий аналітичний матеріал, чи просте інформаційне повідомлення. Але будь-що вимагає об’єктивності, неупередженості, актуальності, балансу важливого та цікавого.

Це потрібно вміти розумно подавати і продавати також. Бо ж, як кажуть, їсти ж то хочеться щодня. Але робити це не можна так, як з яблуками на базарі, чи джинсами: віддати з наваром і забути, а так, щоб це мало певний результат для себе, десяткам, тисячам людей.

Це може бути не настільки резонансне, але обов’язково цікаве, корисне, інформативне.

Якісна журналістика надає таку інформацію людям, яка є значущою для їхнього життя – на місцевому і на глобальному рівнях. Подає інформацію так, щоб вона була і привабливою, і важливою для них. Контравесійні точки зору, майстерність журналістського пера, вплив на громадську думку, дотримання певних стандартів і постулатів – це все відноситься до нас, журналістів.

І тільки нам відомо наскільки буває це тяжко… Неодноразове перечитування тексту, Ctrl+A, Ctrl+DEL… Досягнення результату, іноді вирішення життєво важливих проблем, повага та вдячність людей – ось найбільша плата за працю.

Вона не повинна базуватися у гонитві за «лайками» та рейтингами, бо це вже зовсім не об’єктивність.

Наша сила – у слові!

У справжнього журналіста інший тип мислення, розуміння та синтезування інформації, він пише по-іншому, і це вміння здобувається протягом років практики.

Дорогі колеги, бажаю отримувати від своєї праці лише задоволення, а тим, хто лише робить перші кроки – знайти себе в тому місці, в якому почуватиметься якнайкраще. Творчих вам злетів, нових перемог, подалання вершин, визнання, вдячності, любові в серцях людей! Зі святом вас, журналісти!

Журналістику замало просто любити

Я також журналіст, тому не можу ставити діагноз цій професії, бо поважаю її і люблю.

Але журналістику замало просто любити. Бо навіть, коли любимо, іноді цього мало навіть для шлюбу.

Журналістика – це робота, яка потребує зусиль, ентузіазму, відданості, обізнаності.

Це важка, систематична праця. Нею потрібно жити, її слід відчувати.

Іноді з нуля робити «цукерку», іноді писати те, що не зовсім вважаєш правильним, або ж із задоволенням висловлювати свою точку зору.

Це може бути крутий аналітичний матеріал, чи просте інформаційне повідомлення. Але будь-що вимагає об’єктивності, неупередженості, актуальності, балансу важливого та цікавого.

Це потрібно вміти розумно подавати і продавати також. Бо ж, як кажуть, їсти ж то хочеться щодня. Але робити це не можна так, як з яблуками на базарі, чи джинсами: віддати з наваром і забути, а так, щоб це мало певний результат для себе, десяткам, тисячам людей.

Це може бути не настільки резонансне, але обов’язково цікаве, корисне, інформативне.

Якісна журналістика надає таку інформацію людям, яка є значущою для їхнього життя – на місцевому і на глобальному рівнях. Подає інформацію так, щоб вона була і привабливою, і важливою для них. Контравесійні точки зору, майстерність журналістського пера, вплив на громадську думку, дотримання певних стандартів і постулатів – це все відноситься до нас, журналістів.

І тільки нам відомо наскільки буває це тяжко… Неодноразове перечитування тексту, Ctrl+A, Ctrl+DEL… Досягнення результату, іноді вирішення життєво важливих проблем, повага та вдячність людей – ось найбільша плата за працю.

Вона не повинна базуватися у гонитві за «лайками» та рейтингами, бо це вже зовсім не об’єктивність.

Наша сила – у слові!

У справжнього журналіста інший тип мислення, розуміння та синтезування інформації, він пише по-іншому, і це вміння здобувається протягом років практики.

Дорогі колеги, бажаю отримувати від своєї праці лише задоволення, а тим, хто лише робить перші кроки – знайти себе в тому місці, в якому почуватиметься якнайкраще. Творчих вам злетів, нових перемог, подалання вершин, визнання, вдячності, любові в серцях людей! Зі святом вас, журналісти!