Всі паперові гроші в сучасному світі в силу особливостей функціонування паперово-грошового стандарту схильні до інфляції.
Внаслідок цього у людей виникає потреба якимось чином зберегти й примножити їх на майбутнє. У цьому базовий сенс інвестування.
Автор: Володимир Єременко
Координатор Комітету НАБУ, з питань банківської інфраструктури та платіжних систем
____________________________________________________________________
1. Якщо зберігати гроші в паперовому вигляді «під матрацом» в будь-якій валюті, їх обов’язково «з’їсть» інфляція (наприклад, 10 років тому двокімнатну квартиру в новобудові в Києві можна було купити за 15 тис. дол. США, сьогодні це коштує в три-чотири рази дорожче).
2. Можна розмістити гроші на депозит в банку, і тоді депозитний відсоток частково або повністю компенсує інфляцію. Але людина зазвичай витрачає отримані за депозитами відсотки і, в підсумку, після закінченню його терміну отримує на руки знецінене тіло депозиту. При цьому швидкість знецінення у різних валют різна, тому і депозитні відсотки за різними валютами різняться.
Крім того, депозитний відсоток – це тільки частина прибутку, який заробляє реальний сектор економіки та який перерозподіляється через фінансову систему, тому він і значно нижче прибутку в бізнесі.
3. Люди, у яких багато грошей, вважають за краще інвестувати в бізнес, купують підприємства, заводи, пароплави, що має приносити дохід у вигляді прибутку, який значно вище, ніж ставки за депозитами.
Але цей інструмент доступний далеко не кожному і пов’язаний з підвищеним ризиком (можна збанкрутіти і втратити вкладені гроші).
4. При розвиненому фондовому ринку можна купити частину підприємства у вигляді акцій і сподіватися на:
а) отримання дивідендів;
б) зростання вартості акцій (інвестиційний прибуток).
На жаль, в Україні для середнього класу це поки що малореально.
5. Можна інвестувати в банківські метали (золото, срібло, метали платинової групи). Суть полягає в тому, що ціна дорогоцінних металів, виражена в паперових грошах, в історичній перспективі зростає.
За останні 15 років ціна золота зросла в 5-8 разів, срібла – у 2 рази. Однак зливки, якщо клієнт отримує їх «на руки», при зворотному викупі вимагають експертизи, що займає час, дещо гальмує процес і коштує грошей.
Деякі банки відкривають так звані «золоті рахунки», тобто фізично не видають зливки клієнту і нараховують невеликий відсоток, як за депозитом (1-5% річних).
6. А можна використовувати інвестиційні монети (ІМ). На відміну від злитків металів, вони не потребують експертизи металу при зворотному викупі, оскільки підробити таку монету досить складно, і касир за ознаками легко визначить справжність монет.
НБУ щодня встановлює ціну продажу і зворотного викупу ІМ, яка залежить від цін на світовому ринку. Безпосередньо цими операціями займаються територіальні відділення НБУ та уповноважені банки (на сьогодні їх близько 40).
Уповноважені банки можуть закуповувати ІМ у НБУ на себе і продавати їх від себе за своєю ціною або брати монети у НБУ на реалізацію. При цьому НБУ зобов’язує уповноважені банки здійснювати зворотний викуп ІМ за ціною, яка регулюється НБУ (ціна продажу не регулюється).
Таким чином, для здійснення інвестицій в ІМ необхідний певним чином організований ринок. В Україні, завдяки зусиллям НБУ, такий ринок створений.
Які монети з дорогоцінних металів мають в Україні статус інвестиційних
Інвестиційні монети (ІМ) – це особливий вид нумізматичної продукції НБУ, призначений не стільки для колекційних цілей, скільки для спроби збереження грошей від інфляції шляхом їх вкладення в дорогоцінні метали (золото і срібло) у вигляді монет.
ІМ, на відміну від пам’ятних монет, виготовляються із золота і срібла найвищої проби (999,9), що відповідає пробі банківських металів.
Дизайн всіх ІМ в Україні однаковий:
? На аверсі зверху зображено малий державний герб України (щит із тризубом) і напис півколом «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», в центрі в восьмикутному картуші на щиті зображено емблему НБУ – алегоричні фігури грифонів (зображення цих фігур взято з фасаду історичної будівлі в Києві, де розташовується НБУ), між якими вміщено зображення шестигранної гривні часів Київської Русі. Також на аверсі розміщується номінал монет, рік випуску, позначення металу, його проба і маса в чистоті.
? На реверсі монет в центрі зображено Архістратига Михаїла (святий покровитель Києва), по колу розміщено цитата з поеми Т.Г.Шевченка «Гайдамаки»: «ЗА НАС І ДУШІ ПРАВЕДНИХ, І СИЛА АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА».
Вага прив’язана до традиційної одиниці ваги дорогоцінних металів – тройської унції (1 тр.у. = 31,1 г).
На сьогодні в Україні випускаються золоті інвестиційні монети 4-х видів, а саме, вагою 1 тр.у. (31,1 г) номіналом 20 грн., ? тр.у. (15,55 г) номіналом 10 грн., ? тр.у. (7,78 г) номіналом 5 грн., 1/10 тр.у. (3,11 г) номіналом 2 грн., і срібні монети 1-го виду, а саме, вагою 1 тр.у. (31,1 г) номіналом 1 грн.
При цьому номінал ІМ не має ніякого реального значення, до уваги беруться вага і ціна на відповідний метал на світовому ринку.
Переваги та недоліки вкладання коштів в інвестиційні монети для фізособи в порівнянні з іншими інвестиційними інструментами
Купуючи ІМ, людина розраховує на зростання їх вартості, і в довгостроковій перспективі це виправдано. Але при цьому треба обов’язково мати на увазі наступні нюанси і враховувати існуючі ризики.
Перше. Ціна на дорогоцінні метали теж коливається, бувають скачки, але бувають і падіння.
Наприклад, ціна на золото за останні 10 років збільшилася приблизно з 600 дол. за тр.у. до 1500 дол. за тр.у., але кілька років тому 1 тр.у. золота коштувала 1800 дол.
Ціна срібної інвестиційної монети НБУ в 1 тр.у. в 2012р. становила порядку 350 грн., а сьогодні – 234 грн. в результаті падіння світових цін на срібло (ціна зворотного викупу – відповідно, 250 і 180 грн.).
Друге. Маржа між ціною продажу і ціною зворотного викупу, яку встановлює НБУ, набагато вища, ніж у валютному обмінному пункті, і складає близько 20-30%.
Крім того, уповноважені банки можуть встановлювати свою націнку на ціну продажу, що ще більше збільшує маржу не на користь клієнта.
Третє. Існує ринок золота і срібла й поза банківською системою. Там ціни встановлюються за ринковими законами, і, якщо цінова політика банків відривається від реалій ринку, то, якщо це більш вигідно, ІМ можна продати в іншому місці.
Крім того, ІМ можуть служити засобом забезпечення, їх із задоволенням беруть ломбарди і т.д.
Висновок наступний
Не треба купувати ІМ, якщо гроші Вам можуть знадобитися вже завтра. На коротких строках можна програти. У такому випадку краще розмістити гроші на депозит.
ІМ слід купувати на тривалі терміни – кілька років, а то й десятиліть. Лише тоді Ви точно виграєте, особливо якщо передбачаються або настануть якісь катаклізми й кризи.
Такий інструмент, враховуючи його переваги та недоліки, цілком має право на життя, і покликаний заповнити певну нішу в інвестиційних потребах людей.