Ще з перших днів, як тільки квитки на матч «Україна – Франція» надійшли в продаж, вся країна перебувала в збудженому стані, ейфорії; адже наближався найважливіший матч за останні роки і шанс пройти відбір на Чемпіонат Світу – 2014 не падає з неба.
За цим матчем послідкував і наступний з різницею в 4 дні, який і став вирішальним. Неймовірний ажіотаж навколо придбання квитків, піднесений настрій серед тих хто, живе футболом і хто майже не розбирається в ньому, зробили свою справу – до цієї події була прикута увага всієї України, що називається – футболіє Україна.
Матч транслювався в кафе та барах, де збиралися ті, кому було скучно вдома і не дісталось квитків на матч, з якими напередодні матчу творилося справжнісіньке пекло. Але, потрапивши у вихор цих подій, зсередини все виглядало трохи по-іншому, ніж «роздута» ЗМІ ситуація, а саме, така катастрофа з можливістю дістати квитки на матч.
Добравшись до місця події, видавалось, що перекупників більше ніж самих глядачів. Квитків у них було пачками, але вся трагедія і фокус в тому, що ніхто не хотів їх купувати і більшість намагалися продати їх хоча б за собівартістю, але були й такі нахаби, що старалися «втюхати» квитки на місця за 50 грн. по ціні 200. Цікава ситуація.
Проте в кінцевому результаті це не завадило щирим вболівальникам потрапити на матч (на стадіоні були присутні більш ніж 67 тис. чоловік) та насолодитися грою, адже Українську збірну того вечора поцілувала удача. Натовп просто шаленів, а після другого голу, здавалося, збожеволів від щастя. В той момент здавалося, наче квиток у Бразилію уже в нашій кишені, але не все так склалося як гадалося, адже 19 листопада чекав другий матч серії плей-офф, який і вирішив остаточну долю української збірної.
Але хіба хтось думав про інший варіант окрім перемоги, Україна тріумфувала – вона здобула перемогу над Францією, а варто зазначити, що це достойний противник. Вболівальники навперебій ділилися своїми враженнями один з одним і погоджувалися, що це був історичний матч. І всі чекали вівторка. Чекали моменту, коли вже буде чітко і ясно – ми їдемо.
Проте Франція оклигалася від такого неочікуваного потрясіння та зробила хід конем – головний тренер Дідьє Дешам замінив половину основного складу команди та зустрів супротивників на домашньому полі з готовністю до бою.
Як виявилось, наші футболісти не були достатньо готовими до такого повороту і фактично з перших хвилин матчу гра проводилася в режимі оборони лише з короткочасними та, на жаль, невдалими спробами атакувати, що мало свій негативний психологічний вплив на команду.
Про це і було сказано пізніше головним тренером української збірної Михайлом Фоменко у післяматчевому інтерв’ю: «Перш за все, це психологія, тому що важко зіграти два матчі на високому рівні з такою командою, як Франція».
Отримавши перемогу вдома, тріумфатори їхали пожинати плоди, а як виявилось, у результаті, матч був своєрідним падінням України. Єдине, що радує у цій ситуації – це те, що український футбол не втрачає через такі моменти своїх вболівальників.
Їхнє число навпаки збільшується, і багато хто вірить у нашу збірну та вважає, що незважаючи на те, що це були діаметрально протилежні матчі, вони вважаються історичними для України та показують, що наша збірна знаходиться все ж таки у чудовій формі, чи не найкращій, власне кажучи, за останні роки.
Тому не будемо вішати носа, а підтримаємо нашу збірну. Вона нам подарувала широкий спектр незабутніх емоцій і у неї ще все попереду. Будемо вчитися на помилках, а іншими словами – не говорити «гоп», поки не перескочиш. Це був хороший урок.
Але ми віримо і разом йтимемо до наступних перемог.