Є один небезпечний бур’ян – борщевик сибірський.
Рослина агресивна і не належить до тих, які включають у святкові букети. З одного суцвіття за сезон викидається 12 тисяч насінин.
Корінь товстелезний і глибокий – на зиму він стає здоровезним як буряк у гарного господаря (не столовий а кормовий). Це дозволяє борщевику бути успішним агресором.
Справитись з ним поки що нікому не вдається. І гербіциди придумують, і комах шкідників розводять, і косять, і карантини встановлюють…
Завелась така зараза у мене біля дачі. Мій сусід (дідусь років 70) сам приніс його колись, в надії що це буде основним медоносом для його бджіл. Дідусь вже відійшов (відходить) від господарювання, а з борщевиком, що поширився, приходиться розгрібатися його внукам і їх одноліткам.
Те, що дітям не прийдеться платити за помилки їхніх батьків – лише декларація. Внучок сусіди спочатку ігнорував “лопушок”, аж поки не отримав опіки.
Справа в тому, що борщевик виділяє речовину, яка не є отруйною, але вона знімає захист від ультрафіолету із шкіри. Якщо після соку на неї потрапляють ласкаві сонячні промінчики, то там виростає великий пухир, шрами від якого не зникають.
Я пробував знищити зайду регулярним викошування, але моя відкрита боротьба не дала нічого крім шрамів від крапель його соку. Він знав, що за 2-3 тижня я прийду з косою і бистренько викидав квітконоси прямо від землі. Тоді я вирішив поступити мудро.
Борщевик, як і кожен живий організм, не живе сам по собі – він частина системи. Щоб знищити його потрібно змінити систему, інакше на очищене місце прийдуть нові бур’яни.
Перше, що я почав робити – це трансформувати оточення. Довго, важко, весь час думаючи, не дозволяючи собі імпульсів емоцій.
Вирубав молоді вільхи (вони за рахунок симбіонтів є основним джерелом нітратів необхідних оточенню борщевика) та після викошування збирав і виносив «сіно» (його перегнивання також насичує нітратами ґрунт).
Косив тепер борщевика і його друзів не відкрито серед білого. Ніяких понтів, у стилі російських міфів про бої багатирів. Після заходу сонця, коли всі борщевики сплять, я приходив до них з косою, закутаний з ніг по голову в стилі японського ніндзі.
По друге, немає смислу боротися із борщевиком, коли він тільки що вийшов із сну і знаходиться у стадії активного росту чи вже викинув насіння. Його систему потрібно ловити в момент слабкості. Я вичислив цей момент і приходив до нього саме тоді.
Це як у боксі чи дзюдо потрібно не валити тупо по руках, а виводити із рівноваги і атакувати, коли суперник розкрився. Пройшло два сезони і борщевика не стало.
Навіть під час боротьби із бур’янами потрібно важно потрібно читати українських письменників.
Я переміг борщевик, керуючись поезією С. Жадана, але я не пропустив «вивчай історію» і не біг одразу колупати щось приписане «пролетаріату» з бруківки, як наївний господар з косою на борщевика.
А ви, борючись з бур’янами, думаєте як їх перемогти чи одразу за косу?