З одного боку – українські прапори, з протилежного – українські прапори. Між ними – одинокий червоний прапор із написом «Партія ветеранів Афганістану».
Це – сьогоднішній мітинг під вікнами адмінбудівлі Житомирської ОДА, де мала відбутися позачергова обласна сесія. Щоправда, її відмінили – більшість депутатів не з’явилася. Мабуть, вони злякалися хурделиці.
Щоб уберегтися від імовірного штурму та захоплення адмінбудівлі прихильниками Євромайданівської революції, її двері прикрили спинами міліціонери. А для більшого ефекту – звезли з усієї області людей з плакатами «Діти, поверніться додому», «Ні – екстремізму!», «Ми – за конституційну владу».
Звісно, можна було замурувати вхід до ОДА бетонними брилами, щоб вона нагадувала усипальницю Хеопса, проте Антимайдан – надійніше. Камінь можна розбити, а на мирних людей рука не підніметься. Серед симпатиків Антимайдану – інтелігентні та не дуже жіночки, мужні чоловіки у валянках та кілька молоденьких хлопців.
«Це ж треба: розібрали гальку в Києві! Що їм треба? Робота – є, усе в магазинах можна купити, сидіть собі, працюйте!» – емоційно розповідає жіночка у шубі, в якої, очевидно, вдома немає карооке.
Поспілкувалася з хлопцем, який тримав у руках табличку «Андрушівський район»:
«Так, я з Андрушівського району, – ділиться він із зніяковілою посмішкою. – Я – студент. Нас сюди привезли. Ні, нам не платять. Я не за тих, ні за інших».
«Приїхав Житомир побачити?» – цікавлюся. Студент опускає очі.
Підхожу до «афганців». «Ми – проти насилля! Не потрібно допустити кровопролиття! Ми не захищаємо владу!» – ствердив один із них і на його вилицях заграли жовна.
«Говорили це студентам, які стоять за Майдан?» – запитала.
«Послали до них наших представників, та…», – відповідає чолов’яга.
Схоже, миротворчі переговори не увінчалися успіхом.
«Януковича – геть!», – скандують хлопці та дівчата, які уособлюють житомирський Євромайдан.
На закид їхнього лідера, що Антимайдан стоїть тут за 200 гривень на людину, прихильники «конституційної влади» гнівно свистять. Вони стверджують, що приїхали з доброї волі та безкоштовно.
Розмови продовжуються. У майданців є мегафон, їм зручніше, проте антимайданівців більше, свист виходить голосніший. Але не дивлячись на це, вони одне одно тупо не чують, навіть коли зриваються на істеричний лемент.
З одного боку – державні прапори, з протилежного – державні прапори.
Моліться за Україну, бо грань неповернення вже перетнуто.