Цього дня максимум позитивних емоцій знову подарував гурт Друга Ріка, тільки цього разу не музикою, а порадував своїм візитом.
Зустріч з молоддю Житомира відбулася у кав’ярні «Львівська брама» і, що потішило по приході, це те, що ще встигли зайняти місця, хоча й на матрацах.
Відвідувачів була сила-силенна і всі очікували приходу гостей, які в той же момент ще давали інтерв’ю на вулиці. Як тільки вони прийшли, то привіталися, як вітаються в цей час всюди – Слава Україні! І у відповідь гучно та хором – Героям Слава!
Загалом зустріч тривала близько півтори години і в процесі кожен охочий міг задати питання, яке цікавило. Але, на жаль, прибуло лише двоє учасників групи – Сергій Гера (Шура), клавіші, та Олексій Дорошенко, ударні.
Найбалакучішим виявився Олексій Дорошенко, що тільки робило атмосферу в кафе теплішою та більш дружною. Звичайно, першими питаннями були про те, як хлопці організувалися в групу, про витоки, та що заставило займатися саме музикою.
Тож нам Олексій Дорошенко розповів історію, як вперше вони познайомилися у 1996 році, коли він прийшов на репетицію недалеко від вже поваленого Леніна. Слово за друге і дійшло до того, що було вирішено – група має співати українською і перейменувалися з Second River на Другу Ріку. і як називають учасники: «Друга Ріка – це інша ріка. Не ріка друга, не Гуйва, не… це інша течія.»
Послідувало питання і про цікаві моменти, прикольчики, які траплялися. «Кожен концерт – це прикол. Ти тут готуєшся, а ламається шнур. А приколів маса була – і спотикалися, і виходили нетверезими. … Смішно дивитися як Валері мошки в рот попадають.» І так без задньої думки – «Ми класні чуваки.»
Висловлювали свою думку, що ж потрібно, щоб збирати стадіони. І вони дуже точно підмітили, що і Дзідзьо, як приклад, і Ленінград попали в струю. Тобто, люди від студента і до набагато старшого просто знаходять, впізнають себе у піснях і це успіх.
Щодо їхнього власного успіху, то Олексій Дорошенко зазначив, що, звичайно, є пісні, які всім відомі і на слуху, тож часто виконуються на концертах і це можна певною мірою вважати їхнім успіхом, але тим не менше є й пісні, які подобаються особисто виконавцям, на них можуть знати кліп, але це не будуть ті хіти, які виконуватимуться на кожному концерті. Найважливіше, це те, що вони призналися: «Розчарувань було багато і різних.»
Але з тим, до чого найсильніше закликав Олексій Дорошенко, це не захоплюватися алкоголем, а тим більше наркотиками. І передавати всім. І казати, що так сам Дорошенко сказав. А ще «Вчіться, вчіться і ще раз вчіться.»
Повідали і про те, як відпочивають та признався той самий Олексій, що колись стільки відпочивав, що зараз дуже хочеться працювати.
А крім того, коли перестав пити то дуже багато відпочинку й друзів, а як виявилося просто «собутильників», відпали самі собою.
Звичайно, зачепили й такі важливі теми, як стосунки між заходом і сходом країни, теперішню політичну ситуацію в Україні та благодійність.
Навели приклад, як їх зустрічали в Тернополі на фестивалі та як на сході України. Хоча беззаперечно і там, і там є свої фани, але все одно більшість вирішує все.
Погоджуються, що теперішня ситуація просто не вкладається в голові, саме те, що це може бути, коли ХХІ ст. надворі. Але як висловилися учасники від імені групи, вони дуже сильно переживають і співпереживають точно так само як і ти, і ви, і всі ми. Але цінують, що в цей момент ми пишемо історію і вперше за 20 з хвостиком років ми вільні.
Радять, головне, не упустити цю можливість щось змінити. Але й поділилися тим, що не важливо де ти, головне, щоб ти був з тими людьми, які тобі дорогі.
Це дуже добре, що всією своєю розмовою, поведінкою вони підтримували зв’язок з аудиторією, що зібралася. Бесіда вийшла дуже цікавою, жвавою, а найголовніше щирою. Нам потрібно побільше таких людей і таких зустрічей.
І, звичайно, на кінець вони були не проти по фотографуватися з охочими. І це немало порадувало – наче подача десерту насамкінець.