Студенти першого курсу соціально-психологічного факультету ЖДУ імені І.Франка почули «Історії, що надихають…».
Презентацію 24 квітня з нагоди річниці сектору «Інклюзивний читальний зал» Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Ольжича провели координатор Юлія Покотило, бібліотекар Анастасія Рабош та користувачі читального залу Ольга Любенко та Юрій Шевчук.
«Основні завданя іклюзивного читального залу – подолання замкнутості людей з особливими потребами, сприяння їх соціальній адаптації, забезпечення самореалізації та інтеграції їх в суспільство. Наші користувачі, не зважаючи на вади мовлення, зору чи опорно-рухового апарату, можуть так само, як і інші, доносити інформацію до аудиторії, цікаво її подати. Це, на нашу думку, допоможе зменшити фобію громадськості до таких людей», – пояснила мету, яка рухала організаторами зустрічі координатор Інклюзивного читального залу Юлія Покотило.
«Якщо чесно, для мене самого було дуже цікаво розповідати про людей, які, не зважаючи на інвалідність, досягли в своєму житті великих висот! Я передивився про них багато відеороликів, перечитав масу інформації, щоб розповісти якомога цікавіше! Адже, Бартек Осталовскі (один з кращих дрифтерів світу без рук), Тім Харріс (власник ресторану, який має синдром Дауна), Ешреф Армаган (сліпий жудожник, який малював пальцями), Рональд Дженкінс (музикант з синдромом Дауна) – це Люди з великої літери. Вони змогли себе реалізувати та подарувати свою творчість іншим!», – ділиться враженнями Юрій Шевчук, учень Житомирського вищого професійного училища-інтернату.
«Мій герой – Дерек Рабело – сліпий серфінгіст. Не зважаючи на вроджену глаукому, він ще в трирічному віці навчився серфінгу. Це людина, яка, маючи ціль, змогла опанувати стихію океану!», – захопливо розповідає 19-річна Ольга Любенко, яка три року тому пережила інсульт. Дівчина погано бачить та має великі проблеми із запам’ятовуванням інформації.
«Основний меседж презентації – «Весь світ в руках того, хто ступає твердо та впевнено! Він творить свою реальність, не зважаючи на інвалідність!». Тому студентам університету іноді теж потрібно робити переоцінку власних проблем, щоб піти далі. Гадаю, що історії, про які ми розповіли, спонукатимуть їх до роздумів», – сподівається організаторка Покотило.
