Нині Михайлівську важко назвати старовинною, у сучасних будівлях важко впізнати колишні торгові ряди Михайлівської часів 19 сторіччя, пишуть “Ваші інтереси”.
Про древнє минуле нагадують хіба що прикраси у вигляді портиків, декоративних ваз, тощо на дахах старих будівель Михайлівської.
Однак, про свою древність нагадує, як виявляється, не тільки принадами архітектурними. Один з будинків, а саме по вулиці Михайлівській, 17, вік котрого за різними оцінками краєзнавців Житомирщини сягає понад 100 років, у дворі дедалі частіше лякає його мешканців й орендарів неприємними сюрпризами, а саме шматками старої штукатурки та камінням, що падають згори, відколюючись від стін.
Особливо каменепад “активізується” після зимових холодів. З настанням тепла й зміною температури повітря штукатурка й цеглини, що вже ледь тримаються вікових стін, відколюючись, розбиваються об бруківку й перетворюються на купки камінців і піску.
Так склалось, що в будинку № 17 на першому поверсі розміщуються два кафе, на другому – орендарі, а от на третьому – мешкають звичайні житомиряни.
Фасад будівлі №17 з боку пішохідної частини вулиці Михайлівської силами орендарів і комунальників підтримується в більш-менш належному стані. А от з ремонтом стін у дворі якось не складається. Причому, роками…
Відтак і виходить, що чисельні відвідувачі, які приходять і приїздять щодня зокрема до офісу ВО “Батьківщина”, що також “гніздиться” за цією ж адресою, працівники двох кафе та редакції газети «Ваші ІНТЕРЕСи», щодня, йдучи на роботу, ризикують “отримати каменем в голову”.
Наразі невідомо, коли й ким у дворі над входом в арку від каменепаду все таки було прибито захисну сітку, що свідчить про те, що проблема не нова.
Однак площа руйнування стін з роками значно збільшилась й нині сітка вже майже не захищає голови перехожих від стін, з яких сиплеться штукатурка, а іноді падають і цеглини.
Ситуація ускладнюється й тим, що з-за низької висоти арки у двір будинку № 17 не може заїхати будь-яка техніка, як то кран, чи навіть бортова машина.
Відтак самотужки – силами мешканців будинку, зробити ремонт стін чи хоча б зняти неприкріплені цеглини, що зловісно “нависли” під самим дахом триповерхівки, здається нереальним.
Безумовно, складнощі з проведенням ремонтних робіт на стінах будинку, що розсипається, зрозумілі. Однак, щоб колись не заплатити надто дорогу ціну за байдужість і бідність, треба таки щось робити.
Звернення мешканців будинку №17 до колишньої влади, а тепер і нинішньої, зокрема до начальника управління житлового господарства міської ради Світлани Півоварової, а також директора КП”ВЖРЕП”у №3 Бічука, з приводу вищезазначеної проблеми позитивного результату не дали.
Однак є надія, що, можливо, нове керівництво міста зверне увагу на багаторічну проблему мешканців однієї з центральних вулиць міста, що не вирішується роками і таки змусить своїх підлеглих допомогти мешканцям.
Поки грім не гримнув…
Правда, за інформацією Репортера Житомира, якою з ним поділились мешканці, не ремонтують будинок, бо кажуть, що жильці не платять квартплати.
Але вона просто відсутня у квитанції, кажуть люди.
До того ж, в управлінні їм пояснили, що не можуть забов’язати власників кафе “посприяти” ремонту.
В страшному стані і під’їзд будинку. Від ремонту, що там ніби зробили декілька років тому “жеківці”, не лишилось і сліду. Небезпечні дерев’яні сходи. Люди збирають кошти на відновлення, але на першому поверсі постійно сиріє стіна, обвалюється пісок – припускають, що є стара “літньовка”.
Кажуть “жеківцям” говорили, – ті не перевірили до цих пір.
У людей також, місцями, протікає старий дах. Ремонтувати його своїми силами теж не в силах.
Хтось “полатав” його сам, а дехто, особливо жінки, які проживають самі, зробити цього не взмозі.
Наразі там проживають в основному “молоді” жильці, які готові і платити, і допомагати в ремонті, але поки ні ЖЕК, ні житлове управління сприяти їм в цьому не бажають.
