Центр підготовки сухопутних військ.
Журналісти слухають військових. Їх поради зараз можуть знадобитись й багатьом цивільнимм, які опинилися в зоні збройного конфлікту, передають “Подробиці”.
Головне правило – навчитися уникати небезпечних ситуацій. Але якщо контакт неминучий, інструктор пояснює, як діяти.
Постаратся визначеним шляхом захопити руку. Це може бути удар в пах. Це може бути удар в плече, коліно, це може бути удар з кулака. Можна взяти за очні яблука. Після удару можна знешкодити – можна забрати ніж.
Якщо в руках бойовика автомат – шанси вижити – не великі. Єдиний порятунок – скоротити дистанцію.
“Треба поспілкуватися з людиною і потім раптово відвести зброю. Неважливо – вліво – вправо.”
Прямо зараз ці знання корисні в Луганську. Адже стрілянина в місті не змовкає.
Роман Кот, головний сержант другий розвідувальної роти:
“По звуку. Чути, що з цієї сторона ведеться вогонь – значить не виходити на лінію вогню. І дивитись за товаришами, щоб не встати на пересічний вогонь.”
Інструктор пояснює – в середньому вогневий бій ведеться близько двадцяти хвилин. Потім – заміна магазинів з боєприпасами. Це шанс залишити зону конфлікту. Якщо поранені – є один із способів евакуації з гарячої точки.
Бригаду швидкого реагування червоного хреста – також слухають уважно. Ці хлопці рятували поранених під час боїв на Майдані. Зараз демонструють, як надати допомогу, якщо пошкоджений хребет.
Богдан Сеник, начальник управління преси та інформації Міністерства оборони України:
“В цих рекомендаціях зібрана вся сіль і все те, що вписане кров’ю. Як бойові статути. Це як досвід і закордонний і досвід здобутий провідними нашими журналістами в гарячих точках.”
Кореспондент “Інтера” Роман Бочкала працював в Афганістані, Сирії, Сомалі і Косово. Зараз ділиться досвідом з колегами, як вижити журналісту на Сході України.
Роман Бочкала спеціальний кореспондент телеканалу “Інтер”:
“Тут вже в Україні журналістів сприймають чітко, як одну зі сторін конфлікту. Як з нами було в Криму, коли українських журналістів там сприймали, як ворогів.”
Те, що раніше сприймалося, як заняття виключно теоретичне – сьогодні стає необхідною практикою.
