Єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (Конституція України).
Депутат – це представник громади. Він зобов’язаний працювати в раді та її органах – саме працювати, голосувати, а не «підголосовувати».
Депутат несе моральну відповідальність за роботу в раді та її органах та зобов’язаний не менш як раз на півроку інформувати своїх виборців про свою депутатську діяльність. В законі усе звучить гарно.
Але як є насправді на Коростенщині? Й в загальному, що можна сказати про більшість депутатів Коростенщини, в тому числі і депутатів Верховної Ради та депутатів Житомирської обласної ради?
В умовах, коли в радах існує проблема із компетентністю депутатів, їх патріотизмом, із знанням своїх прав і повноважень, напевно рано говорити про демократичність, повагу до прав і свобод, розвиток громадянського суспільства та, в першу чергу, про повагу до своїх виборців та держави в цілому.
Про очищення влади та проведення люстрації мріють прості громадяни в Україні уже 23 роки. Всі прекрасно розуміють потребу в цьому, адже це унікальний шанс зробити те, що мало статися ще 23 роки тому. Крім ворожих зовнішніх сил, які не дають Україні розвиватися, а в даний час, коли проводяться воєнні дії, є і внутрішні, з якими також потрібно вести боротьбу.
Такими можна вважати наявність чиновників, котрі, прикриваючись популістськими гаслами, ніколи не рахувалися з думкою коростенців, а користувалися власними інтересами та обслуговували маленьку групку місцевих князьків.
На жаль, таких людей дуже багато в місті Коростень, Коростенському районі. Тому громада ще у дні Революційного Майдану висувала вимогу щодо очищення влади і проведення обов’язкових громадських слухань з питань призначення кандидатів на керівні посади. На жаль, впроваджена така практика не мала тривалого характеру в комуністично-регіональному та корумпованому місті Коростень.
А протягом останнього місяця відбулося оживлення та оздоровлення регіонально-комуністично налаштованих керівників, ігнорується думка громадськості та інтереси краю. Нам дуже прикро, що і більшість депутатів вичікують. А деякі, обіймаючи керівні посади в обласній раді, які пальцем не пошевелили для своїх виборців, вже готують лижі до Верховної Ради. А нині діючий депутат Верховної Ради від нашого виборчого округу, який був представником легендарної партії регіоналів та перефарбував декілька районів округу в фіолетовий колір, той що відродив льонарство поліського краю, знову переобувається та готовий на провладній доріжці стати учасником депутатського забігу.
Мабуть і екс-голова комітету з лісного господарства при Верховній Раді, головний комуніст та екс-митник Житомирщини готується стати на лижню до перемоги, яка протоптана ходаками великого вождя. А бонус від держави він отримав за лісні угіддя поліського краю, об’єднавши в одне ціле і військовий ліс, і державний ліс, і колгоспний ліс, що стали живленням для заводу МДФ.
Діти та внуки українських комуністів-олігархів, що проживають та навчаються в Європі, уже сплять спокійно у дитячих колисках. Такі депутати, вже своєю депутатською бездіяльністю, зловживанням посадовими обов’язками та поведінкою спровоковують великий супротив і гнів не тільки жителів міста, а й Коростенського району.
Великим тягарем сьогодні стає ситуація щодо окупаційних загарбницьких дій Росії. Україна складає іспит на виживання як суверенна держава. Ми маємо справу з хитрим і підступним ворогом. І якщо ми не навчимося захищатися від московської гідри в будь-якому її вигляді – чи то в вигляді озброєного Путіним терориста на Сході, проплаченого ФСБ «мирного мітингувальника», що перекриває державні траси Коростенщини або підтримка кандидатів у депутати, які привели країну до війни та розрухи, сприяли сепаратиським рухам, в тому числі і серед духовенства, а ще більше бездіяльність депутатського корпусу – гріш ціна нашої незалежності.
І не треба заспокоювати себе, що ці люди стануть інакші. Нажаль «Велику патріотичну відповідальність» покладено тільки на самосвідомість українців, чоловіків та жінок, їх сімей, та тих людей чиї діти та сини сьогодні захищають незалежність України.
Ми всі забуваємо, що ще більша державна відповідальність покладена і на тих посадовців, хто в тилу та на місцях, а саме на військові комісаріати, на міську та районну владу. Саме організація та залучення патріотів добровольців, забезпечення їх засобами безпеки під час здійснення мобілізації до Нацгвардії та Збройних Сил України повинні стати критеріями депутатської відданості своєму краєві та державі в цілому.
Так чи здатні наші депутати підтвердити свою готовність сприяти захисту країни? Та чи будуть ворога короваєм зустрічати?
Чому в мене постало це питання? Приведу декілька прикладів «потужного патріотизму та ентузіазму» місцевої влади за 2014 рік.
Так дійсно більшість депутатів Коростенщини не беруть участі та не брали в місцевих заходах та всеукраїнській політиці, так не готові вони стати на захист рідного краю і сьогодні. Приведу факти, які важко заперечувати, та які повинні стати для нас древлян фактами для роздумів.
Факт перший – це «активна участь» місцевих депутатів у виборюванні та відстоюванні незалежності країни під час революції гідності. Прикро, що картина, щодо участі депутатського корпусу у пікетах та страйках, характерно повторюється як на Майдані у Києві так і на центральній площі міста Коростень. А це ж наші з вами представники з народу, яким ми повірили та делегували представництво у місцевій владі.
Факт патріотизму залишається, на жаль, тільки фактом – із більш як ста депутатів міста Коростеня та району, ті хто були з народом, можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Факт другий – це політично вчасне та економічно обґрунтоване складання повноважень посади вождя екс-головою районної ради, що супроводжувалось отриманням з державного бюджету компенсації в розмірі біля 40 тисяч гривень по причині «хвороби», яку отримав, перебуваючи в лавах та на чолі керівництва місцевої партії регіоналів, та за виснажливу працю по організації відправки добровольців на антимайдан.
Коростенцям було б цікаво знати: скільки коштів і продуктів передано та скільки бронежилетів придбано для військових української армії нашим колишнім «прапорщиком», а на даний час успішним бізнесменом Коростеня, що опікується мережею магазинів; та який приклад діючого голови районної ради та міської ради? Також дане запитання цікаво було б поставити і всім діючим депутатам древлянського краю.
Факт третій – це поховання Сергія Кемського із Небесної Сотні. Хто ж в місті займався похованням Героя Нації? Безумовно не місцеві комуністи та регіонали, які складають від 75% до 85% складу місцевих рад.
Це знову декілька на той час опозиційних депутатів, яких, знову таки, можна порахувати на пальцях однієї руки. Зате факт проведення в останній шлях героя народом на руках, по центральній вулиці міста, посприяв проміняти пам’ятник великого вождя та підтвердив факт зради місцевими комуністами ідеологічним принципам капіталу Карла Маркса. А можливо це депутати хамелеони, які і Батьківщину проміняють, як і свій символ.
Що ж вам будуть такі депутати розповідати та, що будуть співати перед черговими виборами до Верховної Ради та до місцевих рад? Відповідь проста – будуть плести всілякі хармани, про те що вони і є «ніхто крім нас» і тільки вони є і будуть єдиними захисниками Вітчизни та демократії.
Факт четвертий – це відкриття пам’ятника у Коростені Тарасу Шевченку. Такої байдужості до державної та значимої події на Коростенщині ми, шановні земляки, ще не бачили. І знову ж таки, депутатів з міста Коростеня та району можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Факт п’ятий – це трагічні наслідки подій, що відбуваються на сході України під час АТО. Сьогодні Україна переживає важкі часи в своїй багатовіковій історії. Під загрозою опинилася територіальна цілісність, незалежність нашої держави, мир і спокій на нашій землі. В Україні триває неоголошена війна.
Сьогодні уже чимало українських сімей, у т.ч. і на Коростенщині відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. На всіх центральних телеканалах транслюють наших героїв, яких проводжають в останню дорогу під державний прапор України, як героїв.
Весь тягар призиву по Коростень-Лугинському комісаріаті впав на хліборобів Коростенського та Лугинського районів. Маємо втрачених двох героїв. Сьогодні український народ виявляє високу національну згуртованість, політичну свідомість та волю, підтримує сім’ї, де є загиблі та поранені військовослужбовці, адже їхні сини та чоловіки захищали не лише Донбас, а всю Україну, тобто – і нас з вами.
Цікаво бачити вклад кожного з депутатів? Цікаво знати чи проводжали вони в останній шлях наших захисників? Цікаво було б почути військового комісара, який підтвердив би бажання депутатського корпусу, щодо записання до лав добровольців та чи хоч один із депутатів, взявши автомат у руки, пішов в зону АТО боронити суверенну Україну та своїх виборців, які віддали за його голос, а зараз віддають на смерть своїх синів та чоловіків за державу на сході.
Факт шостий – це питання державної пропаганди. Виникає питання, що робить КП «Коростень-медіа», чому мовчить міська влада? Чи щось зробила міська влада, щоб ініціювати пропаганду виховання патріотизму та чи директору медіа дали заборону? Де яскраві сітілайти та бігборди з патріотичною тематикою?
Ми ж вихідці древлянського козацького роду. Досі мовчати. А що наші «козаки ряжені» – генерали отаманських військ, та чи вони готові захищати древлянський край, про який так тріщать по КП «Коростень-медіа» та чи готові захищати княгиню Ольгу та Князя Мала у добровольчих загонах, чи вони записались у інші загони?
Україна була, є і буде. Ніхто не сміє посягати на її незалежність і суверенітет. Слава Україні! Героям слава!
P.S. На наступні вибори не допустити кандидатів в депутати, які втопили Україну в крові не тільки по лікті, а по самі вуха. А депутатом може стати тільки та людина, яка захистить та захищатиме цілісність України.
Юшкевич В.Ф.