75 років тому почалася Фінська війна.
Різдвяної ночі 7 січня 1940 року залишки елітної радянської 44 дивізії розбіглися фінськими лісами, пише “Газета по-українськи”.
В битві неподалік села Раате було знищено 17 тисяч червоноармійців. Більшість із них були з України – дивізія базувалася в Житомирі. Полонений полковник зізнався фінським офіцерам, що вперше побачив ворога, коли потрапив у полон.
44 дивізія зайшла на територію Фінляндії 20 грудня 1939 року. Війна вже тривала три тижні й принесла радянському командуванню більше розчарувань, ніж радості. Втрати були величезними, здобутків – не було зовсім. Карельський перешийок із захисною лінією Маннергейма, через який розпочалася війна, залишався в руках фінів.
На півночі країни в лісах застрягла 163 радянська дивізія. Саме на допомогу їй поспішали вояки із Житомира. Колону оточував густий сосновий ліс, який лякав зловісною тишею. Однак удень нічого страшного не трапилося. Страх прийшов уночі.
Спроби червоноармійців розвести багаття обривалися влучними пострілами невидимих фінських снайперів. Вогонь довелося гасити й мерзнути від 30-40 градусного морозу. Намагання виставити вартових закінчувалися тим, що їх знаходили з перерізаним горлом. Єдине, що контролювала дивізія – дорогу, шириною 3 метри. Наступні два тижні проходили за однаковим сценарієм – удень рух, уночі – страх.
7 січня просування колони остаточно зупинилося. Невеликі загони фінських лижників почали розрізати її на шматки. Радянські вояки притискалися до дороги й ховалися за танками. Закінчилися продукти. Червоноармійці голодували п’ятий день. Час від часу із лісу стріляли й кожен постріл ніс смерть.
Тваринний жах скував людей. Вони кинулися втікати в різні боки. Менша частина загинула від фінських куль, більша – від морозу. Небагатьох щасливців, які потрапили до полону, фіни нагодували, обігріли й відправили в тил.
Житомирська частина перестала існувати. Командира, що якимось дивом пробрався до своїх, розстріляли перед строєм як зрадника.
Микита Хрущов згадував, що Сталіна дуже дратували невдачі на фінській війні.
– Він зганяв злість на наркомові оборони Ворошилову. Одного разу той не витримав, гепнув тарілкою, на якій було смажене порося, й закричав на Сталіна.
– А хто знищив кращих командирів Червоної Армії?
Однак Сталін швидко присадив Ворошилова.
Нагадаємо, 26 листопада 1939 року фінський прикордонник Матті Йокіля патрулював міст через річку Райяйоккі поблизу села Майніла. Зненацька з боку Росії почулися гарматні постріли.
– Мабуть росіяни влаштовують навчальні стрільби, – подумав Матті, однак записав про подію в журналі спостережень.
Він не знав, що росіяни навмисне обстріляли свою територію, аби знайти привід для війни. Радянські газети кричали про злочинних фінських вояків, які убили радянських прикордонників. Фіни запропонували утворити спільну комісію для розслідування інциденту, однак в Кремлі їх слухати не хотіли.
30 листопада СРСР розпочав війну. До 21 грудня – дня народження Сталіна радянські генерали планували провести парад у Гельсінкі. Однак спочатку столицю бомбили. Найбільше страждали дерев’яні будинки робітників, яких спішив “визволяти” радянський уряд. Після бомбардувань Молотов заявив, що насправді радянські льотчики скидали на Гельсінкі не бомби, а корзини із хлібом. Згодом радянські бомби називатимуть “корзинами Молотова”.
Після двох місяців невдач і катастрофічних утрат у середині лютого 1940 радянське командування стягло 600 тисяч вояків на Карельський перешийок. Тисячі гармат обрушили на лінію Маннергейма вогняний смерч. За кілька днів лінія перестала існувати. Фінляндія змушена була просити миру.
Сталін забрав набагато більше території ніж хотів спочатку – майже 10% території Фінляндії. 450 тисяч фінів змушені були залишити рідну землю. Жоден не захотів залишитися жити в СРСР. Фінський уряд змушений був експропріювати всі автомобілі в країні, щоб збудувати вигнанцям житло.
Однак затятий опір змусив Сталіна відмовитися від планів повністю завоювати Фінляндію. Він боявся тривалої партизанської війни.
За словами Микити Хрущова у Фінській війні загинуло майже мільйон радянських солдат. Фіни оцінили радянські втрати скромніше – у 320 тисяч осіб. На цій війні загинуло 24 тисячі синів Суомі. Фінляндія втратила друге за величиною місто Вііпурі (Виборг), півострів Ханко, Карельський перешийок, північний берег Ладозького озера.
– Ми завоювали вдосталь землі аби нам вистачило поховати своїх мертвих, – сумно жартували сталінські генерали.