Безпритульні (бездомні, безхатченки) — категорія осіб без постійного місця проживання. Одними з основних причин безпритульності — особистий вибір, в’язниця, проблеми у сім’ї, втрата роботи, махінації з нерухомістю.
До третини українських бездомних втратили свої домівки через тюремне ув’язнення. Деякі бездомні продали житло чи його незаконно відібрали шахраї. Інші безхатченки потрапляють на вулицю через сімейні негаразди. Найбільше це стосується дітей. Також, безпритульні опиняються на вулиці через втрату роботи. В основному, це люди з провінційної місцевості, які шукають кращої долі в місті.
Репортер Житомира зустрівся з Владом Паламарчуком, головою БО «Милосердя», який займається вирішенням питань безпритульних та створив свій власний реабілітаційний центр по допомозі людям у яких немає житла.
Що Вас спонукало та коли виникла ідея займатися безпритульними?
– Я 10 років був залежною людиною. Це призвело до того, що життя хотів покінчити самогубством. Жив неподалік залізничного вокзалу, і ось в одну із таких ночей у мене було таке відчуття, що я розмовляв з дияволом. Він розповів мені про всі мої нездійснені цілі. Я запитав його, що мені робити. Він відповів, що зараз буде їхати потяг, і всі твої проблеми вирішаться. Прийшовши до тями просто не повірив у цю маячню, адже вже на той час потяги не їздили. Це було о 4 чи 5 ранку. Я закурив сигару, і в цю ж хвилину по мегафону пролунало: «Будьте обережні прибуває потяг». Я просто був шокований, згадав все, що декілька хвилин тому мені примарилося – це доля. Пішов стрибати, але мені не вдалося.В обличчя ударив вітер, мене відкинуло, я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то знайомий міліціонер сказав мені, щоб я утікав, бо сюди їде швидка допомога з психіатричної лікарні. Ось так о шостій ранку я постукав у двері до свого товариша і попросив його, щоб він завіз мене до реабілітаційного центру. Чотири роки я лікувався. Одного дня мій друг (пастир протестантської церкви) попросив мене з’їздитиу лікарню до однієї людини, бо сам не встигав. Як зараз пам’ятаю його звати Олексій Приходько, у нього був ВІЛ, зміщення хребців та туберкульоз кісток. Родичів не було, а з палати не виходив – просто не міг. Приблизно через 5 місяців у нього виявили не прохідність їжі, а так як він був хворий на СНІД, то відповідно оперувати ніхто не хотів. Він розумів, що життя підходить до кінця, тому його єдиним бажанням було отримати паспорт. Ті, у кого немає паспорта хоронять як невідомих. На жаль, прохання його я не виконав, так і помер невідомим. Після цього у мене виникло бажання створити благодійну організацію і допомагати бездомним людям.
Коли була створена організація?
– У кінці 2011 року ми створили та зареєстрували благодійну організацію «Милосердя». Спочатку ціллю організації була допомога хворим на туберкульоз, які не мають реєстрації. Адже, хто не зареєстрований, той не має права отримувати свої законні 800 – 850 грн. Вже потім, коли я ходив по вулиці і бачив скільки безпритульних людей є у нашому місці, виникла ще одна ідея – допомагати безпритульним.
Як отримали приміщення для центру безпритульним?
– Я весь час боровся за приміщення, але місто мене не чуло. Завжди підтримували журналісти, знімали відео, писали багато матеріалу про важке становище безпритульних людей. Рік тому назад у червні місяці держава виділила нам приміщення. Тільки зараз я розумію, що тут потрібно багато попрацювати, адже немає ні світла, ні води, ні опалення. Цей проект є дуже важливим для міста, тому що завжди на Автовозкалі та ЖД вокзалі знаходиться багато людей яким немає де жити, що одягти та їсти. Коли приїжджаєш у місто, то перше враження складається від вокзалу.
Як саме буде відбуватися робота у вашому центрі?
– З міліції будуть надходити дзвінки, що на території є людина, якій потрібна допомога. Вони її привезуть до нас, де можна буде побритися, помитися, відігрітися, попрати речі. Ви самі розумієте, що такі люди не дивляться за своєю зовнішністю і всі ці хвороби розносяться, а так у них буде можливість дотримуватися хоч якихось правил гігієни.
Є якісь правила, щоб залишитися переночувати?
– У нас дуже жорсткі правила. Ні у якому разі не можна бути п’яним, палити на території строго забороняється. Якщо хочете залишитись переночувати, то потрібно дотримуватись наших правил. Плануємо проводити кожну неділю банні дні, тобто один день для жінок, інший для чоловіків. Самі розумієте, що педикульоз дуже поширена хвороба серед бомжів, яка утворюється від того, що просто не приймають душ. Ми максимально хочемо створити всі умови, які необхідні будь-якій людині.
Ви говорили, що серед бездомних є багато людей, які хворіють на туберкульоз. Як щодо них?
– Є такі, які лежать у лікарні хворі на туберкульоз, але після того як їх лікування закінчується, ще пів року потрібно приймати ліки самостійно. У такому випадку вони можуть приходити до нас і ми будемо це тримати під жорстким контролем. Тому що якщо у нього будуть таблетки, то слідкувати за прийомом ліків не буде або ж по п’яні просто десь їх згубить. Стосовно хворих на СНІД, то у нас є тести за допомогою яких ми можемо провірити на наявність цієї невиліковної хвороби. Ліки видавати не будемо, адже вони є занадто дорогими. Іншими послугами вони користуватися можуть. Багато моїх товаришів говорять, що до пункту видачі їжі приходить велика кількість пенсіонерів. Моє серце розривається на шматки, коли старенька бабуся зі сльозами на очах стоїть і просить їжі взяти з собою, бо дома є ще чоловік. У такі моменти ти просто не можеш відмовити, адже всі ми люди і всі однакові. Є й таке, що сам же бездомний приводить пенсіонера і просить, щоб йому дали поїсти. Ми з моїми колегами порадилися і вирішили, що відкриємо проект у якому будемо видавати пенсіонерам, які знаходяться у скрутному становищі шість видів круп і літр соняшникової олії.
Центр ще не працює, коли плануєте його відкрити?
– Ми плануємо відкрити центр для безпритульних десь на початку вересня чи жовтня. На перший час він буде у день закриватися, а вночі відкриватися.
Ваші побажання читачам.
– Я всім завжди бажаю одного і того ж, щоб люди не черствіли серцем, були добрішими, милосерднішими один до одного, ніколи не проходили повз проблеми іншої людини.
Ольга Багінська