Хвиля популярності японської кухні захлеснула багато країн світу близько 30 років тому.
Численні кафе, ресторани, онлайн-замовлення їжі і доставка суші додому, як наприклад, http://sushi33.ua/ – все це вкрай популярно та вітається любителями японської їжі.
Датою народження японської кухні вважається момент, коли японці почали вирощувати рис. Згідно з давньою легендою, він був принесений до Японії в палиці з очерету божеством рису Інарі-сама більше двох з половиною тисяч років тому. У ті часи рис був практично єдиним засобом прожитку для населення. Трохи пізніше варений рис стали використовувати як “консерватора” риби. Нарізане філе посипалося сіллю і змішувалося з рисом, після чого містилася під прес з каменів на кілька тижнів, після маринад накривався кришкою.
Протягом декількох місяців відбувався процес молочнокислої ферментації рису і риби, завдяки чому риба залишалася придатної до вживання протягом року. Цей спосіб консервації набув поширення в VII столітті в Китаї, Таїланді та Японії. Китайський ієрогліф, що позначає суші, дослівно так і перекладається – “маринована риба”. В даний час в Китаї вже не готують суші в подібній інтерпретації, а в Японії існує блюдо-аналог під назвою наредзусі.
Найпопулярнішим блюдом сучасної японської кухні вважається суп з пшеничного локшиною удон. В Азії не прийнято розрізати довгі стрічки локшини – півметрова вермішель поїдається цілком.
Японська кухня вважається досить своєрідною, а на думку деяких кулінарних критиків, є ще й відмінним антидепресантом в силу своїх натуральних складових, здатних знімати стрес і давати людському організму відчуття легкої ситості. Це сильно відрізняє її від багатьох інших видів кухні, в яких часто присутні набагато більш калорійні і жирні компоненти.
Єдиним небезпечним моментом у споживанні японської їжі вважається ризик отруєння сирими морепродуктами і рибою, тому коштувати бути акуратними: перевіряти рибу на колір – щоб не було підозрілих темних плям і, звичайно ж, не слід харчуватися у випадкових кафе.