Інстаграм – безкоштовний додаток для обміну фотографіями та відео елементами соціальної мережі, що дозволяє знімати фото та відео додавати до них фільтри, а також поширювати їх через свій сервіс або ряд інших соціальних мереж.
Звучить начебто, по-доброму. Ми ж щодня щось фотографуємо, і хотілося б, аби ці фото бачили й інші люди. Ділимось ними та чекаємо схвальних відгуків. Але не кожен здогадується, що існує така собі інстаграм-залежність. Коли людина мало контролює себе у цьому плані, і стає фактично залежною від соціальної мережі.
Розробка додатку почалась у жовтні 2010 року. З того часу і почались заклики у гуглі «у мене залежність від інстаграму, це лікується?». То чим же він так популярний?
У кожної людини є можливість похизуватись своїм життям. Показують усе – починаючи від одягу, який людина носить, місця, де побувала під час подорожі, закінчуючи їжею, яку вона їсть. Ось про таку їжу хотілося б поговорити.
При запиті «фото їжі в інстаграм» у будь-якій пошуковій систему нам видасть сотні, якщо не тисячі посилань на сайти з так званими покроковими інструкціями до даного різновиду фотографій. Особливо просунуті уже відкрили курси з цієї течії.
У світі проводяться дослідження з цього приводу. Деякі вчені вчені вважають, що після фотографування своєї трапези, апетит та бажання з’їсти приготоване зростає. Таким чином в людини випрацьовується умовний рефлекс, який нею керує. Він полягає у приготуванні якомога гарнішої страви, аби її можна було сфотографувати та «викинути» на аудиторію.
Поряд з мінусами завжди йдуть плюси. Тому тут вони також є. Я вважаю, що плюсом такої залежності є відчуття людиною прекрасного, напрацювання навичок комбінування елементів у кадрі. Такі люди стають більш творчими у своїх пориваннях.
Отже інстаграм – це чудова можливість бути зайнятим і не тільки. Наразі все більше людей відмовляються від фотографування свого обіду, та намагаються дедалі ширше використовувати можливості своїх телефонних камер. Це не може не спонукати та не надихати на нову фотографію.
В Америці вченими було проведено наступний експеримент. Для його реалізації зібрали 10 людей та поділили їх на дві рівні групи. Усі вони їли млинці, але ось в чому між ними розбіжність. Першій групі дали порції одразу. Одразу ж вони їх і з’їли.Натомість другій запропонували подивитись спершу на страву, а потім 10 хвилин дивитись на її фотографію. Коли час сплинув, учасники експерименту з’їли лише половину порції і вже були ситі.
Таким чином, можна стверджувати, що начебто звичайні фото посприяли кращому обміну речовин і скорішому насиченню організму. Це відбулось за рахунок психологічного заміщення, або це можна назвати візуалізацєю. Коли людина голодна і бачить їжу, вона підсвідомо вже її ість. Тому мозок насичується скорше ніж тіло.
Результати експерименту бачите самі
Гузь Олена