На минулому тижні я показав журналістам дім, у якому живу вже 10 років. Ні, не для того, щоб похизуватися, а тому, що депутат має бути відкритим перед людьми. Я почав його зводити у 2003 році, у 2007-му ми туди переїхали.
Більше 20-ти років я займався бізнесом, заробляв кошти, за які побудував цей будинок для своєї родини.
Я очікував на негативну реакцію. Але як по-іншому? Слід було зняти на день якусь квартиру, запросити журналістів туди і сказати: «Чесно, я тут живу з родиною, за 20 років заробив лише на таку»? Я не популіст і не лицемір.
Мені немає чого приховувати, бо свої гроші заробив займаючись підприємництвом. Я ніколи не був «при посаді» чи «біля кормушки». Ми ніколи не брали участь у тендерах, коли «розпилювали» бюджетні кошти, бо не хотіли давати «відкатів», як було тоді прийнято. Усе, що ми маємо, ми заробили самі.
Моя історія почалася ще у далекому 1994 році, коли ми заснували компанію «Фаворит». Спершу ми виробляли сухе молоко і масло, вирощували хліб, цукрові буряки і сою. Але мій батько завжди хотів займатися будівництвом і ми взялися за цю справу. У листопаді 2012 року ми здали першу п’ятиповерхівку житлового комплексу «Фаворит»…
Балотуватися до Парламенту я вирішив після Революції Гідності. Я встиг реалізуватися в житті як підприємець, захотілося зробити щось корисне для країни.
У 2014 житомиряни обрали мене народним депутатом. Я передав всі справи сестрі та дружині, які були поруч зі мною весь час, працювали пліч-о-пліч… Завдяки їм зараз «Фаворит» продовжує працювати і розвиватися.
Я трохи вагався перед тим, як приймати виклик від журналістів, бо на відміну від мене, політика і публічної людини, мої діти та дружина мають право на приватність… Але, як я вже казав, чиновники і депутати мають бути відкритими перед людьми….