8 травня Україна відзначає День пам’яті і примирення.
Він є офіційним і введений у дію указом Президента. Саме в цей день 72 років тому вступив в силу акт капітуляції Німеччини, і саме цей день в Європі відзначають як День перемоги над нацизмом. Трохи історії.
7 травня 1945 роки після 2:00 ночі німецька делегація в присутності представників західних союзників і СРСР у французькому місті Реймс підписала акт про беззастережну капітуляцію, який знайшов чинності 8 травня після 23 годин. Але на вимогу Сталіна підписання капітуляції було продубльовано в зоні, окупованій радянською армією.
Це сталося 8 травня в передмісті Берліна Карслхорсте о 22 годині 43 хвилини за середньоєвропейським часом. У Москві тоді вже було 9 травня, тобто за московським часом. Навіть при Сталіні введене в 1945 році святкування 9 травня було скасовано в 1948 році. Радянський День перемоги як свято і вихідний був встановлений тільки в 1965 році. 8 травня – це європейська модель дня пам’яті і дня примирення. 9 травня – це радянський міф про Велику Вітчизняну війну.
Коли вичерпався креатив міфу Жовтневої революції, перебудувалися на розкрутку іншого міфу – 9 травня. Міф який був наповнений ідеологічною складовою. І Росія уперто продовжує нав’язувати цю дату усім. Але війна ж була загальна для всієї антигітлерівської коаліції, і відокремлювати Росію як спадкоємицю перемоги – це неповага до всіх ветеранів різних країн. Тому важливо вшановувати всіх переможців і всіх жертв цієї війни. Звичайно, питання є дуже складним, тому що є велика кількість людей, яких десятиліттями привчали до 9 травня.
Збереження радянських міфів про війну в Україні сьогодні є надзвичайно важливим для Росії, тому що вони стали головним елементом радянської ідентичності частини наших громадян, що саме “острівці цієї радянської ідентичності” стали місцями нових збройних конфліктів. Окрім того, давайте згадаємо, що казав Путін, про те, що Росія б виграла війну і без України.
Тому мінімально ми, українці, не повинні «звеличувати» міф про “перемогу великого російського народу під керівництвом великого Сталіна (згодом великої Комуністичної партії). Тому ми вшановуємо загиблих 8 травня, коли, власне, і був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Третього Рейху.
Кожна держава повинна вибудовувати свою політику пам’яті. Ми повинні привернути увагу людей до того, що історія дуже складна, особливо для України, яка не була самостійною державою, а українці воювали на різних сторонах, в різних арміях. На території України тоді велися п’ять воєн – німецько-польська (1939-45), німецько-радянська (1941-45), німецько-українська (1941 -44), польсько-українська (1942-1947) і радянсько-українська (1939-54). У всіх цих війнах України і українців розглядали в якості ресурсу, саме тому величезна кількість втрат.
Це сталося тому, що ми не мали своєї держави. І на жаль, за результатами тієї війни Україна не стала незалежною, а українці – не стали вільними людьми. Загальні людські втрати України у війні, включаючи убитими, померлими, загиблими в концтаборах, евакуйованими, тими, хто пішов разом з німцями, становлять близько 14 мільйонів.
Тому коли ми говоримо про війну, в першу чергу ми повинні говорити про трагедію людей, війна – це завжди трагедія. Експерти кажуть, що за зміною дат і символів станеться і переосмислення того, чим була Друга світова війна для України. Вони припускають, що нинішній конфлікт на сході країни певним чином допоможе українцям усвідомити об’єктивну картину тієї війни і ролі українців в ній.
Символи теж важливі. У Європі прийнято у цей день використовувати червоний мак. Червоний мак – це європейська траурна символіка, а не переможна, тому що сучасна Європа складається з тих країн, які воювали між собою у Другій світовій війні.
Росія нав’язує всім георгіївські стрічки. Але за останні роки “георгіївські” стрічки для більшості українців перетворилися в символи небезпеки, а аж ніяк не перемоги. Георгіївська стрічка – символ одночасно імперський і радянський, пов’язаний з концептом Великої Вітчизняної війни, в той час як мак – символ трауру та спогадів, символ крові пролитої за Україну.
Тому, хотілося б сказати про те, що українцям треба все ж таки відмовитися від гучних святкувань 9 травня, і все ж таки приділити увагу вшануванню загиблих 8 травня. Україноненависники мають заспокоїтися. А ми повинні роз’яснити їм аморальність закликів до «масштабних святкувань» трагедії мільйонів. Саме ці люди, підтримують ідеї відновлення Радянського Союзу, які несе за собою диктатор Путін, який вже приніс в Україну горе та війну.
Українці мають скинути з себе окови багаторічної радянської брехливої пропаганди, та згадати про 14 млн. загиблих українців. Це втрати найбільші й не порівняні з втратами інших країн і народів. Але ми повинні пам’ятати про всіх, хто загинув у тій війні.
Пам’ятати та берегти пам’ять про них, заради їх, та заради тих, хто гине сьогодні на Сході України.
Констянтин Суський