…
1. «Європа затвердила резолюцію, яка може призвести до зняття політичної частини санкцій з Росії – ПАРЄ своїм рішенням наблизилось до того, щоб відновити повноваження Росії в ПАРЄ. Як на мене – навіть, якщо це й станеться, то хай відновлюють. Я так розумію, що Росія відмовилася платити членські внески, типу, «а чому ми маємо платити, якщо нас виключили зі складу, почнем платить, коли нас повернуть в склад)…» і ПАРЄ задумалось, адже членські внески Росії цій організації дуже потрібні – (я не засуджую, а розумію, адже без грошей не буде можливості займатися політикою)))), та й загальна ситуація для ПАРЄ контрпродуктивна – повно плутанини з половинчастим членством Росії))).
А нам то чого переживати? – ми ж ні в чиї країні не влазили – чужого не брали, чужі землі не захоплювали, сепаратистські рухи в чужих країнах не підтримували і не фінансували, чужі устої не підривали, зі своїми пирогами в чужі монастирі не ходили, в мовне законодавство чужих країн не втручалися, нікому не погрожували, зумисної шкоди іншим не завдавали. Так що знімайте з Росії санкції, знімайте – побачите, що з цього вийде :)».
2. «Там он ПАРЄ зараз ще наш мовний закон розглядає – якщо й тут прокатають, то ще ширше відкриються очі».
3. «Ніхто нас не захистить – і Європа нас не захистить – і не треба нас захищати – самі себе тільки маємо захистити і захищати, у тому числі й від Європи! Британія виходить з ЄС, а ми туди з таким дискримінаційним відношенням й по своїй волі не ввійдемо, раз Ви НЕ ЧУЄТЕ, що наш мовний закон ліберальніший, ніж Ваші мовні закони – ну от і налагоджуйте ТЕПЕР З НАМИ добросусідські відносини – скільки вже ми можемо налагоджувати добросусідські відносини з Вами й зносити Ваші стусани. Щасливо залишатись в ЄС без Британії і потенційної України. Думаю, Вам з Росією там буде несумно – знайдете спільну мову, а тим паче, що чимало хто з Вас її вже давно знайшов».
Ці три публікації у Фейсбуці я написав сьогодні, 12 жовтня 2017-го року, в день обговорення в ПАРЄ українського мовного закону, згідно з яким Україна зобов’язується викладати в шкільній програмі в своїй державі українську мову на рівні можливості здати екзамен й вступити в український ВУЗ. Пропонується, що в усіх школах України, у тому числі й в школах нацменшин викладання предметів відбуватиметься частково на державній українській мові, а частково на рідних мовах нацменшин та інших мовах за бажанням.
Це прекрасний ліберальний закон. Тут нікого не образили, нікого не принизили, і не дискримінували – угорці й румуни, виступаючи в ПАРЄ, просили про двомовність – так буде Вам двомовність – Ваші діти знатимуть Ваші рідні угорську/румунську мову а також державну українську. І навіть більше того, буде Вам не лише двомовність, а й трьомовність – сюди потрібно обов’язково добавити англійську мову, і ще навіть більше – буде Вам чотиримовність, адже при бажанні будуть години і російською, і уже повний салют-абсолют волі, свободи і демократії – В УКРАЇНІ БУДЕ ОСВІТНЯ ПОЛІМОВНІСТЬ, адже окрім рідної та державної мови, будь-яка дитина зможе вивчати стільки мов, скільки вона захоче і говорити в коридорах на перерві тією мовою, якою їй зручніше. Так, будуть години освітніх предметів у школах нацменшин на державній мові, але лише частина годин – НЕ ВСІ 100%, і лише з П’ЯТОГО КЛАСУ. А як по іншому ці діти інтегруються в українське суспільство, як вони зможуть вступити в український університет, здобути кваліфікацію в Україні, реалізувати в Україні себе? Україна зацікавлена в інтеграції національних меншин у власну економіку й свій життєвий простір, а для цього треба знати у тому числі й державну мову. ТУТ ВЛАДА УКРАЇНИ, для тих, хто це не зрозумів – попирати державну мову нікому не дозволено, й витирати ноги об законні інтереси української нації також. Реально, на мій погляд те, що ті, хто почав звинувачувати Україну в неповазі до прав нацменшин – самі ж не поважають законні права України турбуватися про долю власного етносу, права України займатися мовною інтегрованістю в державний простір своїх регіонів при збереження прав нацменшин на вивчення рідної мови. На моє переконання, віками нацменшини в Україні через те, що Україна не орієнтувалася САМА НА СЕБЕ, а на Варшаву та Москву, порушували права державної української мови, і ніяке тогочасне ПАРЄ з цього питання жодного разу не збиралося, бо доля україномовних цілком природньо усім була до лампочки: про ці та, мабуть, і інші часи Олександр Олесь написав вірша: “Європа мовчала”.
Чия мова – того й влада – ось за що зараз борються обвинувачі України – за владу над територіями – державними територіями України, де діє українське правове поле. Україна має повне право і обов’язок посилювати державну владу і державний устрій на власних територіях, зобов’язуючись дотримуватись збереження прав нацменин. Це і є держава, а не пародія на державу, де ніякого духу господаря немає, а – притон, в якому опустившогося господаря відправляють «на парашу».
Да, така Україна, зла, несправедлива, безжальна, лиха – така ж як всі країни світу, які дбають про долю власного етносу, а не матері-зозулі, які народили, і їм байдуже, що буде з цією дитиною.
Я думаю, що в українських приватних школах Угорщини (аналонічно, Румунії і Польщі) діти українських нацменшин, окрім оволодіння українською мовою, вивчають і угорську і знають її краще, ніж діти українських угорців знають українську мову на Закарпатті – вони її взагалі не знають і виходять з української загальноосвітньої системи не знаючи жодного слова українською! Це нормально? Як їм не соромно, цим нападникам, звинувачувати Україну в тому, чим вони займаються самі? І ніхто там, у них удома, особливо ні з ким не церемониться – хочеш ти мати в Угорщині загальноосвітні уроки угорською мовою, чи не хочеш. Не хочеш – ніхто тебе особливо в цій школі не тримає і шукати до тебе підходу, щоб зацікавити (бо з примусу ж – відштовхує, – це нам так кажуть) – ніхто ніколи буде – можуть ще й образити за національною ознакою – назвати українським бидлом і побити. Це Європа? Чи що це?
Сергій Фещенко, редактор Репортера