19 листопада у селі Базар Народицького району вшановувують пам’ять полеглих героїв Армії Української Народної Республіки, яких у 1921 році розстріляли більшовики на чолі із Котовським.
Цьогоріч вшановують 96-у річницю трагедії.
Нагадаємо, комплекс відреставрували. На місце розстрілів українців приїхали сотні людей. Також і керівництво області.
До могили приїхав і політв’язень Василь Овсієнко, який розповів як складно було відновлювати могили, встановити хрест і згадувати про ті події на початку 90-х: “Ми приїхали сюди і звернулись до сільської ради. Вони спочатку погодились, але потім прийшло зверху розпорядження і нам відмовили. Відібрали речі, диктофон, листівки. Мене вдарили по печінці, по нирках. Я був тоді секртетар УРП. Такий був 90-й рік. А вже в 91 році нам опору не чинили, вже наближався референдум щодо Незалежності”.
При цьому нагадаємо, лише у 2000 році на місці битви, за кошти української діаспори з Великобританії, було відкрито величний Меморіал пам’яті Героїв Базару з іменами полеглих воїнів.
Вшанувати пам’ять Героїв Базару приїхав і свободівець Сидір Кізін. За його словами, це місце не тільки вшанування, а й прикладу для майбутнього покоління.
“Якби тоді було не тисяча людей, а десятки тисяч солдат, то гадаю, трагедії не було б. Українці знесли б радянську владу, тим самим уникнувши Голодомору, репресій і тд. Це хороший приклад мужності для майбутніх поколінь і теперішніх. Наші воїни мають вчитися героїзму полеглих, надихатися аби мати сили звільнити Крим, звільнити Донбас від окупантів, адже тепер у нас велика армія і своя країна”, – сказав Кізін.
Нагадаємо, битва під Базаром — це бій 17 листопада 1921 року, в період українсько-радянської війни 1917-21 рр., поблизу сучасного села Базар Народицького району Житомирської області.
У ході цієї битви в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюника.
У ньому 1000 виснажених вояків протистояли трьохтисячному добре озброєному більшовицькому війську.
Після того, як повстанці витратили всі набої, червоноармійці почали рубати безборонних козаків. Вбивали всіх: поранених, тих, хто здавався, людей, які ледве трималися на ногах. Тривало це доти, поки не приїхав Котовський.
Після закінчення нищення та грабунків полонених українських вояків вишикували у чотири шеренги та повели до М. Миньок, де їх замкнули у церкві. Над полоненими знущалися, не давали їсти.
Котовський пропонував повстанцям перейти на службу до Червоної армії, але всі вояки відмовилися від цієї пропозиції.
Протягом 18-22 листопада більшовики розстріляли 359 українських військових.
За даними, які наводить український історик Роман Коваль, серед вояків, що загинули під Базаром, були не лише українці, а й представники інших народів. Згідно з анкетами розстріляних, 85,88% з них становили українці, 9,41% — росіяни (це не менше 32 чоловік), поляки — 1,47%, білоруси та євреї — 1,18%, німці — 0,59%.
Більшість істориків вважають, що Листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму.
