“Здавалося б, кожному зрозуміло, що таке сім’я. Та останнім часом це поняття (яке було непохитним тисячоліттями) ставиться під сумнів, перевертаються «з ніг на голову» самі основи сім’ї. Те, що завжди було основою здорової нації, суспільства, та обов’язковою умовою їх подальшого існування, переосмислюється, тим самим запускаючи механізм її самознищення.
Нові виклики
«Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якої залежить безпека всього великого людського суспільства» (Фелікс Адлер).
Міцна родина була і залишається осередком стабільності та впевненості. З давніх давен саме сім’я забезпечувала турботу між її членами, захищеність, можливість взаємовідносин справжньої любові. Але зараз ми спостерігаємо процес розпаду підґрунтя справжньої сім’ї.
- Рівень розлучень
Україна – на третьому місці за кількістю розлучень в Європі. До 40% шлюбів розпадаються. Пік розлучень (від 52% до 62%) відбувається в перші роки подружнього життя – від 3-х місяців до півтора року. Молодь не має чіткого уявлення про шлюб, зазвичай це завищені очікування. Ще одна причина розлучень в Україні – фізичне або моральне насильство. Але головним фактором, який вивів Україну в трійку країн за кількістю розлучень, як вважають експерти, стали поспішність і легковажність, з якими йдуть в ЗАГС для створення сім’ї. Більше половини шлюбних пар, які розлучаються, мають спільних дітей.
Цікаво, що різні народи переживали і війни, і епідемії, і стихійні лиха. Але суспільство, яке втратило відтворення та свою міцну сімейну основу, вироджується та зникає. Такий злам цінностей не витримували навіть найпотужніші імперії. Наприклад, перші 500 років існування Римської республіки не було жодного розлучення. Але згодом рівень розлучень та невірності став катастрофічним. І коли це все та гомосексуалізм вразили всю Імперію, її падіння не заставило довго чекати, бо ж були зруйновані самі засади суспільства.
- Дитячі будинки та будинки престарілих
В Україні працює понад 750 закладів інституційного догляду та виховання дітей. У них перебуває понад 100 тис. вихованців, і лише 8% з них мають статус дітей-сиріт. У 38 дитбудинках, де перебувають діти до 3 років, укінці минулого року перебувало 2600 дітей, з яких лише півтори тисячі сироти і ті, що залишились без батьківського піклування. Решта – мають батьків.
Рівень відмов від власних дітей говорить про загальний рівень людяності та моральності суспільства. І один з наслідків такого рівня – кількість людей похилого віку в будинках престарілих при їх живих дітях. Тобто, багато хто позбавляється від дітей, щоб більше пожити «для себе», і в той же час багато хто на старість теж лишається покинутим…
- Насильство в сім’ї
«Сім’я – не єдине місце, де потрібно бути порядним, але перше» (Хань Сян-цзи).
Щороку 600 представниць слабкої статі гинуть в Україні від домашнього насильства. А 1,1 млн українок в рік стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї. Та лише 10% постраждалих звертаються по допомогу. Адже донині багато хто вважає такі стосунки «нормальними». Більше того, жертви схильні виправдовувати своїх мучителів. При цьому понад 3 млн дітей щороку спостерігають за насильством у сім’ї.
Тільки троє з десяти українських чоловіків, обвинувачених у насильстві по відношенню до членів своїх сімей, що тягне на кримінальний злочин, отримують реальні тюремні терміни. Бо майже 40% працівників системи кримінального правосуддя – поліцейських, прокурорів, суддів – вважають домашнє насильство приватною справою. А 60% впевнені, що жертви самі винні в тому, що з ними сталося.
Однак, калічаться не тільки жіночі долі. Люди, які виросли в обстановці регулярних сімейних конфліктів, дорослішаючи, втричі частіше стають жертвами або агресорами, ніж ті, хто не стикався з подібним у дитинстві. А витрати, які несе держава і самі сім’ї (адмінвитрати, втрата майна і працездатності), досягають $ 208 млн в рік. При цьому міжнародні дослідження говорять про те, що $ 1, вкладений в профілактику, економить $ 15-20 подальших витрат, викликаних агресією. То ж чи не варто докласти зусиль щодо профілактики цих явищ, та чи не окупляться вони, як кажуть, сторицею – як фінансово, так і в долях мільйонів українців?
- Просування гендерної ідеології
Представники сексменшин не здатні до відтворювання та можуть лише паразитувати за рахунок нормальних сімей. Зараз в Україні на 100 померлих – 58 народжених, і це вже катастрофа, але йдуть процеси, здатні за лічені покоління знищити взагалі суспільство. Закрита ЛГБТ спільнота вимирає протягом 70 років (ЛГБТ – це лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали та трансгендери).
Вибір представників сексменшин – це не лише власний вибір, бо ж він відбивається на всьому суспільстві, руйнуючи його коріння. До того ж, представники ЛГБТ не зупиняються на власному житті, а намагаються активно пропагувати цей спосіб життя, добиваючись прав проводити гей паради, навчати своїм принципам дітей у школі, забороняти традиційні поняття «батько» та «матір», змушуючи дітей самим «вирішувати», якої вони статі… А відстоювання своїх прав на нормальну сім’ю та супротив нав’язуваним збоченням стає кримінальним злочином!
Поняття свободи повинні визначати ані злодії (бо ми розуміємо, що тоді для них стане свободою), ані збоченці, але високоморальні люди, здатні впливати і на інших заради будування щастя та розвитку оточуючих.
Шляхи виживання та прогресу
Легше перерахувати проблеми та недоліки, але складніше щось зробити задля їх подолання. Та давайте все ж спробуємо.
- Дошлюбна освіта та сімейні консультації
При жіночих консультаціях є допологові курси, також і при Загсах бажано ввести курси підготовки до сімейного життя. Тоді буде менше легковажного ставлення до шлюбу, та більше зусиль щодо відповідальності в шлюбі, взаємоповаги, прощення один одному. А починати треба вже зі шкільного виховання, надаючи знання про основи міцної сім’ї. В різних церквах є школи сім’ї, які обов’язково повинна пройти майбутня подружня пара до того, як її повінчають. І таке навчання – добрий приклад для світського суспільства.
Також є гарний досвід функціонування сімейних клубів, на які збираються сімейні пари та у вільній атмосфері діляться досвідом, дають поради, разом вчаться вирішувати конфлікти та переймають досвід успішних подружніх пар.
- Загальні зусилля
Подолання таких масштабних викликів та загроз можливе тільки тоді, коли ми об’єднаємо зусилля. Хочемо ми цього, чи ні, але тільки разом досягнемо результату. Науковці, медики, політики, релігійні діячі, громадські організації, освітяни та інші – всім нам потрібна сміливість та рішучість задля майбутнього України. Міцна сім’я та згубність збочень очевидні для всіх, тому неважко при бажанні показати антинауковість, медичну недоцільність збочень, протиріччя всім релігіям, протиприродність, агресивність та інше.
«Усяка соціальна доктрина, яка намагається зруйнувати сім’ю, негідна і, крім того, її не можна застосувати. Сім’я – це кристал суспільства» (Віктор Гюго).
Не будемо забувати і про антиконституційність гендерної політики, бо «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка… Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою» (ст. 51 Конституції України).
Як добрий приклад консолідації всіх вищеперерахованих сфер суспільства задля оздоровлення сімейних цінностей можна привести Всеукраїнський Форум сім’ї, який відбувся в Києві 14 березня 2018 року. Після прийнятої на ньому Резолюції почали проводитись Обласні сімейні форуми, щоб на місцях впроваджувати дії по захисту та зміцненню інституту сім’ї. Житомирська область не залишилась осторонь, тому 14 листопада 2018 року в Житомирській обласній Філармонії з 10 ранку пройде Житомирський обласний сімейний форум, де вищезазначені представники суспільства обговорюватимуть тему «Сім’я в Україні – виклики та завдання» задля прийняття та реалізації Національної сімейної стратегії.
- Духовність
Не секрет, що переважна кількість українців вірують в Бога, та релігія є невід’ємною частиною суспільного життя. 97,5% всіх релігійних організацій в Україні – християнського спрямування, і це дійсно народна релігія. І те, як християнство визначає мораль, впливає на життя всього суспільства.
Позиція Біблії відносно сім’ї та моральної чистоти непохитна та однозначна. Так, сім’я (як завіт чоловіка та жінки перед Богом) заснована та освячена Богом, руйнування її засад є гріхом та злочином. Невірність у шлюбі (перелюб) неприпустима, а будь-які позашлюбні стосунки та збочення є мерзотою (тут Бог не відрізняється толерантністю). Відповідальність за виховання дітей покладається на батьків, а в Біблії є багато постанов щодо подружнього життя, взаємовідносин. І людина, яка відповідально ставиться до Бога (а не вважає, що ми «живемо один раз», тому треба все спробувати і отримати максимум задоволень), та розуміє, що всі наші справи Бог приведе на Свій суд, буде відповідальною і щодо особистої порядності.
Всі, хто серйозно ставляться до заповідей, додержуються їх – дотримуються святості та міцності сім’ї. Тому викладання християнської етики у навчальних закладах завжди буде сприяти як становленню міцних сімей, так і моральності в цілому. Але держава, яка нехтує морально-релігійним вихованням у школі, будуватиме в’язниці.
- Справжня толерантність
Толерантність, як і все інше, повинна мати певні межі застосування. Якщо брати питання сексменшин, то однією крайністю буде їх переслідування, зневага, позбавлення прав на роботу, образи та інше. Але ще одною крайністю буде свобода пропагувати аморальність, згубну ідеологію, примусове знайомство та вивчення в навчальних закладах ідей ЛГБТ. В питаннях сім’ї толерантність веде до її знищення, тому неприпустима!
Також толерантність не повинна виходити за межі демократичності суспільства. Тобто не меншість (що складає декілька відсотків), до того ж аморальна, повинна диктувати, як треба всім іншим жити, і лишати їх права відстоювати традиційні, одвічні та здорові сімейні цінності! Толерантність не значить перестати називати речі своїми іменами. Так, ми сексуальне насильство називаємо насильством, і також сексуальні збочення треба називати збоченням!
- Законодавча база
Без цих законодавчих змін успішно відстоювати сімейні цінності від перерахованих нових викликів не вийде. Добрі зрушення в цьому напрямку зараз відбуваються в боротьбі з насильством у сім’ї, щодо несплати аліментів. Є гарний досвід інших країн, який буде корисний і нам. Так, батьки, якім власні діти стають «зайвими», можуть сплачувати на них аліменти, якщо ці діти опиняються в дитячих будинках. Також добре було б ввести подібну відповідальність за людей похилого віку, яких позбуваються їх діти, відправляючи їх у будинки пристарілих.
Турбуватися про матерів-одиначок потрібно, але не створювати умови, при яких деякі пари відмовляються від шлюбу заради певних пільг. Тому підтримка і всілякі програми для подружніх пар повинні бути на належному рівні. А конституційні норми про шлюб, який включає чоловіка і жінку (без варіантів), треба охороняти безкомпромісно. Є і багато інших законодавчих ініціатив щодо зміцнення та захищеності українських сімей.
- Відповідальність
Не варто забувати, що поступкам беззаконню не буває кінця. І не буде, якщо суспільство мовчатиме. Сьогодні ми ще можемо називати злодійством педофілію та засуджувати її, але ж її узаконення домагаються ті ж сексуальні меншини, і відсоток сексуального насильства серед них самий високий! Зло перемагає там, де добро мовчить…
Але ж це ще не межа, і якщо ми будемо бездіяльні щодо збочень, то потім зіштовхнемось з тими викликами, про які зараз і не думаємо, бо є і зоофіли (ті, хто віддають перевагу сексу з тваринами), і навіть некрофіли, які теж мріють про узаконення їх «орієнтації». Тому, якщо ви згодом не хочете з вашими сьогоднішніми поглядами стати зоофобами чи некрофобами, та зіткнутися з переслідуваннями, треба щось робити вже сьогодні.
Справжня свобода передбачає відповідальність та вміння твердо стояти на моральних принципах. Вона сприяє прогресу у всіх сферах, і без цього вона буде не свободою, а вседозволеністю. Тобто, свободою треба вміти вірно користуватися, спрямовуючи її на добро – собі, оточуючим, всьому суспільству.
Отже, наш шлях до цивілізованого суспільства потребує аналізу, роботи над помилками, а в окремих питаннях і справжнього перезавантаження.”
Андрій Лаврентюк
диякон,
доктор теології,
представник Інституту Генези, життя та Всесвіту,
житомирської загальноосвітньої приватної школи І-ІІІ ст. «Сяйво».
Організаційний комітет Житомирського обласного форуму сім”ї.
Редакція може не розділяти позицію авторів розділу “Авторська колонка”
Автори розділу “Авторська колонка” несуть відповідальність за достовірність наведених фактів
