Навчання та виховання. Як сприяти у цьому процесі дітям, студентам не тільки працювати, але й правильно жити? Бути щасливими самим і дарувати щастя іншим? Тут тільки предметами по майбутній спеціальності не обмежитись…
Чи є надія?
Чи є надія для України? Як помітив Олександр Солженіцин: «Якщо духовна енергія нації вичерпалася, її ніщо не спасе від краху… дерево з прогнилим стволом не встоїть». А куди нам звернутись, щоб відродити силу духу нації?
Наші дії та принципи життя базуються на переконаннях, які, в свою чергу, ґрунтуються на світогляді. А світогляд окремо взятої людини залежить від суспільства, у якому вона зростає, від сімейних цінностей, від культурно-етнічної спадщини. Це те, що закладається змалу – у сім’ї, школі. То ж який світогляд буде у нас, та якому будемо навчати, в такому суспільстві будуть жити і наші діти, внуки.
Нажаль, комуністичні ідеї та атеїстична спадщина, котрі наклали величезний відбиток на мислення поколінь, дають знати себе і зараз. Бо ж інша основа ще не вкоренилася. Школа та інші учбові заклади навчають читати, писати, рахувати… але не навчають жити, не дають виважених переконань. Як зауважив В. О. Сухомлинський: «Знання без виховання – меч в руках божевільного». Але хто ж буде навчати наших дітей? Інтернет, вулиця, телебачення? В цьому треба об’єднати зусилля батьків, навчальних закладів та організацій (від державних установ до громадських спілок).
На жаль, досвід показує, що батьки самі не справляються з цією задачею, бо не мають твердого морального підґрунтя. Згадаємо, в який час росли ті, хто на сьогодні є батьками школярів. Розпад Радянського Союзу став не тільки причиною важкого матеріального стану, але й занепадом будь-яких моральних цінностей. Як свідчить нещодавня статистика, 90 % неповнолітніх визнали, що регулярно спостерігають, як їх батьки скандалять, б’ються і напиваються, 30 % – терплять дома побої, а 7 % були зґвалтовані рідними…
Нажаль, бракує світоглядної основи не тільки в Україні. Від самогубств у світі гине більше людей, ніж від війн та вбивств. Але у нас, де чисельність населення зменшується катастрофічно, це питання життєво важливе. З великим сумом ми констатуємо, що навіть такі події, як Революція гідності, розбиваються незнищеною схильністю майже усіх громадян до крадіжки, брехні, згубних пристрастей. Як же вмикнути цей внутрішній обмежувач, щоб запобігти подальшій деградації? Та активувати установку на зведення добра в своєму серці.
Необхідні критерії
Розуміємо, що вічні, неминущі цінності та переконання слід закладати з дитинства. Як кажуть, почати з чистого листка не важко, важко змінити почерк. Необхідність твердої та доброї світоглядної основи очевидна. Але щоб її запроваджувати, слід визначити, якою вона повинна бути. І спробуємо це зробити на прикладі окремого предмету в школі.
По перше зауважим, що цей предмет не повинен бути абстрактним. Бо знайомство зі світоглядами сьогодення заплутає ще більше, враховуючи їх кількість. До того ж, щоб бути чесними, доведеться розглядати, скажімо, і окультні вчення, і поганство, нацизм та інші згубні «ізми». Далі, фактом є те, що для ефективної передачі якоїсь ідеї чи знань сам вчитель повинен бути тим, хто живе цими ідеями, практикує їх. Тому що навчати чомусь можливо лише на конкретному прикладі.
Конкретна світоглядна основа, яку можна впровадити як окремий предмет, повинна відповідати певним та чітким критеріям:
— не бути чужою, несприятливою щодо наших територій, усталених добрих традицій, вірувань (тобто, не викликати відторгнення);
— практичність (що підтверджується досвідом як окремих людей, так і успішних держав);
— сприяти здоровим політичним процесам;
— сприяти економічному зростанню;
— мати прогрес у правовому полі;
— сприяти прогресу в галузі медицини, здоров’я;
— сприяти освітньому та науковому прогресу;
— допомагати національному розвитку.
Якщо бути чесними, то доведеться погодитись, що лише власні погляди (наші чи іншої людини) не можуть відповідати цим критеріям. Наші погляди навіть у часі несталі (10 років тому були одні, зараз інші, ще років через 10 знову зміняться). Як визнав британський філософ Бертран Рассел: «Я не можу жити так, ніби то етичні цінності – лише питання моїх особистих смаків. Я дійшов до висновку, що в дійсності мої власні погляди не є правдоподібними, і я не знаю відповідей на питання».
Без альтернативи
Вивчаючи це питання робочою групою при нашій облдержадміністрації, ми зробили висновок, що є лише один варіант, який задовольняє усім перерахованим критеріям. Це християнська етика. Доводиться визнати, що саме духовна реформація, яка розпочалася у XVI столітті, зробила Європу такою, частиною якої ми так прагнемо стати.
Реформація поклала край Середньовіччю і ввела людство у Новий час – епоху, коли Європа стала цивілізаційним ядром світу. Проповідь реформаторів XVI століття вплинула на становлення ментальності європейських народів, що дозволило їм стати найбільш впливовими і високорозвиненими країнами.
Саме у той час народилися цінності і принципи, які є невід’ємними атрибутами прогресивного суспільства: свобода віросповідання, цінність особистості, права людини, демократія, верховенство права, новітні технології, економічне процвітання, розвинена медицина, загальнодоступна освіта, право народів на самовизначення. У XX столітті глобальним лідером стали США, які зуміли розповсюдити західні цінності і спосіб життя в планетарному масштабі.
Реформація торкнулася не тільки духовних, але й наступних сфер:
— особистісна – переусвідомлення в суспільстві цінності особи і права людини;
— політична – поява сучасної демократії, парламентаризму та громадянського суспільства;
— економічна – формування сучасної капіталістичної системи та ринкової економіки;
— правова – утвердження верховенства системи права в суспільному житті;
— медична – усвідомлення цінності людського життя сприяло розвитку медицини;
— освітня і наукова – духовна реформація вплинула на грамотність, стрімкий розвиток освіти і науково-технічний прогрес;
— національна – розвиток європейських мов, традицій і національної ідентичності, поява національних держав.
Якщо Україна прагне перейняти європейський досвід, то варто пам’ятати, що він є невіддільним від духовної реформації. До того ж, християнська етика не викликає відторгнення у суспільства, враховуючи те, що історично і понині Україна є християнською державою (станом на травень 2019 79 % українців вважали себе православними). І тут альтернативи у сприйнятті не існує. Навпаки, відторгнення викликають якраз нові віяння, які суперечать християнській моралі (згадаємо сексуальні збочення, які нав’язуються під виглядом гендерної ідеології).
Кажучи про моральність, відверто слід визнати, що навіть атеїсти хочуть, щоб з ними поводилися по-християнськи!
Питання вибору
При викладанні світоглядного предмету повинен бути вибір. Але цей момент треба розглядати в балансі. На сьогодні можливості індивідуального вибору, особливо у сфері світогляду, віри, ідеологій збільшуються з небаченою швидкістю. Тільки у США офіційно зареєстровано більше тисячі релігій, релігійних конфесій та течій.
Нам можуть імпонувати, наприклад, різні східні філософії та релігії, які так сентиментальні, скажімо, до тварин та рослин. Але це не все, що потрібно про них знати. Згадаємо хоча б кастовість індуїзму.
Ані мусульманське нашестя, ані встановлення британського панування не похитнули фундаментальних основ кастової організації індійського суспільства. В традиційній системі єдиний спосіб стати індуїстом – належати до касти. Про будь-якій перехід чи набуття прав більш високої касти мови не йде.
Ще згадаємо права жінок в мусульманських країнах. Точніше, про відсутність прав. Доходить до того, що в окремих країнах чоловік має повне право, якщо йому щось не сподобається, поволокти свою дружину за коси на кладовище та живою закопати…
Ще зазначу такий парадокс: світогляд, пов’язаний з ісламом, настільки поглинає, що навіть ті люди, які вирішили втекти зі своїх мусульманських країн (внаслідок злиднів і безправ’я), діставшись до благополучних європейських країн, починають там добиватися впровадження ісламських норм, закону шаріату – тобто того, від чого вони втікали… Особисто я був би категорично проти, щоб знайомити людей з принципами та поглядами, які приводять до цих наслідків. Ще варто знати, що як тільки відсоток мусульман у країні досягає такого, при якому вони можуть визначати законодавство, відразу альтернативи не залишається – ти повинен бути мусульманином, або взагалі ти не повинен бути…
Ще слід подумати, що християнський вибір насправді єдиний, який передбачає дійсно вибір. Адже біблійний Бог Сам дає кожному вільну волю і право вибору, не примушуючи, і велить чинити так само. І навіть якщо хтось, будучи християнином, відмовиться від віри, за цей вибір його не переслідуватимуть.
Згадаймо недалеке минуле, коли всі повинні були мати атеїстичне переконання, а віруючі переслідувалися – це зовсім не схоже на вибір. Мені доводилося довго працювати з мусульманами, і я бачив, що за образу їх віри вони готові вбити (а образою їх віри може бути що завгодно – наприклад, для них блюзнірське саме припущення, що у Бога може бути Син).
Якщо ми не дамо дітям вибір зараз, незабаром прийдуть предмети і ідеології, які вже не залишать здорового вибору. Ми вже знаємо про тенденції європейських країн, де дітям в обов’язковому порядку нав’язують гендерні стереотипи, знайомлять з масою сексуальних відхилень, причому навчають їх представники ЛГБТ, котрі нав’язують свій спосіб життя. Тому від нас залежить, чи дамо ми дітям по справжньому здоровий вибір, чи при нашій пасивності дітей і їх батьків залишать без вибору і нав’яжуть у майбутньому таке, що зараз нам і в страшному сні не побачити.
* * *
Моральні та етичні якості вкрай необхідні. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями Центра Разумкова, важливість чесності та порядності у громадян України – на другому місті (92,2 %), відразу після сім’ї (97,1 %). Навіть таке, як робота, щире кохання, матеріальне забезпечення та багато іншого стоїть значно нижче. І актуальним є питання досягнення цих якостей, яких так бракує.
Питання виховання та навчання потребує подальшого вивчення та вирішення, з врахуванням світоглядної складової. Тому закликаємо до створення інших робочих груп, які б вивчали ситуацію та виробляли б практичні рекомендації. Також круглі столи, форуми та кваліфіковані дослідження теж сприятимуть виведення цього питання з означення самої проблеми до певних кроків. А пілотні проекти по впровадженню світоглядних предметів в закладах “закладах освіти допоможуть побачити результати цієї цілеспрямованої діяльності.
Андрій Лаврентюк,
доктор теології”
