Третій четвер травня – Всесвітній день вишиванки
#Вишиванка – символ української сили та сучасна зброя перемоги.
Як із початком цинічної російської збройної агресії в Криму та на сході Україні в 2014 рок, так й після широкомасштабної збройної агресії та вторгнення росії в Україну в 2022 році, українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості – сучасна зброя проти ворога.
Одягти вишиванку в 2014 році на Донбасі було небезпечно — це означало сказати «Я відстоюю свою землю. Це моя земля!» Так само це небезпечно робити й зараз на тимчасово захоплених росією територіях України.
І в наш час переселенці, що покидали окуповані землі Донецької та Луганської областей, перетинаючи блокпости, також намагались вивезти свої вишиванки: одягали їх навиворіт, зверху надягали светри й таким чином вивозили з окупації. Здавалося б, нащо ризикувати здоров’ям, можна ж потім купити нову сорочку. Та український характер інакший — він про «не здамся», «буду стояти до кінця», «дух міцнійший, ніж тіло», «Україна буде вільна».
У 2015 році кримські татари, які на День вишиванки одягнули українські вишиті сорочки, були затримані російськими спецслужбами і звинувачені в підготовці терористичного акту. З того часу по всій Україні люди започаткували десятки різний акцій. Однією з таких стала «Подаруй вишиванку захиснику».
Вона зародилась в 2015 році, ідея належить Олександру Ткачуку. Нині багато військових одягають вишиті сорочки й вважають, що це є своєрідна вишита броня і захист. У рамках цієї акції відгукнулося багато вишивальниць, громадських організацій, активістів і не одна сотня сотень сорочок була передана на фронт.
Нині вишиванка є символом, який об’єднує українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!
Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й своєрідним документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки.
Цьогоріч 19 травня в Україні відзначають День вишиванки – символу приналежності до роду та нації, ознаки українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі.
Існують безліч різновидів орнаментів, що утворювались протягом століть на теренах України. Різномаїття українських вишивок просто вражає. Не знайдеться мабуть ні одна країна на карті світу, щоб мала таку багатогранну культуру вишитого одягу.
Залежно від території виділяють цілий ряд видів реалізації вишивок: вишиванка середньої Наддніпрянщини, Полтавська вишиванка, Волинська вишиванка, Сіверщина та Чернігівщина, вишиванка Полісся, вишиванка Буковини, вишиванка Покуття, Гуцульська вишиванка, Бойківська вишиванка, Закарпатська вишиванка, Лемківська вишиванка, стрій вишиваноки Слобожанщини.
Вінницька область
На Вінничині не обмежувались у кольоровій гамі. Та на кожній сорочці можна зустріти колір, який веде – переважаючий у візерунках. Тут майстерно поєднували ледь не всі техніки виконання та стилі відображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування; різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з’єднували окремі орнаменти композиції.
Волинська область
Сорочкам притаманні чіткі, геометричні візерунки, а простота виконаної композиції додає вишиванкам вишуканості. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. Рослинним мотивам надають перевагу на півдні області.
Дніпропетровська область
Манжети рукавів сорочок та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці домінували червоний та чорний кольори.
Донецька область
Тут теж полюбляли поєднання червоно-чорного кольору. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням.
Житомирська область
Дрібний хрестик та “занизування” — так вишивають на Житомирщині. Червоний з чорним або синім кольором повністю вкривають рукав сорочки. Найпоширенішим мотивом є розетка та ритмічний повтор простого візерунка – ламаних ліній, восьмикутних зірок, ромбів та іншого.
Закарпатська область
Тут народ не обмежував себе у виборі кольорів, та найпоширенішими все ж були червона та чорна барви. А вишивали зигзагоподібної форми, так звані “каракулі”, або ж кривулі. Сорочку цього регіону можна зустріти як вишиту лише білими нитками, так і багатоколірну.
Запорізька область
Сорочку виконували у червоно-чорних тонах, з домінантою червоного. Візерунки були прості — великі та геометричні. Зазвичай на вишиванках красувались рослинні мотиви — квіти, калина та інше.
Івано-Франківська область
Вишивка цього регіону вважається найбагатшою в оздобленні та виконанні. Кольорову гаму застосовують різну, так як і орнаменти.
Київська область
На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались хміль, стилізовані грона винограду, ромби та інше. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.
Кіровоградська область
Вишиванка Кіровоградщини має дуже реалістичні орнаменти: якщо вишивали гроно винограду, то був присутній навіть блиск виноградин та тонесенькі вусики. Червоний та чорний кольори полюбляли і тут.
Луганська область
Сорочку, переважно полтавського типу, оздоблювали по нижньому краю плетеною “мережкою”. Своєрідність вишивки закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним.
Львівська область
У цьому регіоні люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків. На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно.
Миколаївська область
Сорочки різного крою мали різноманітні горловини — з вузьким або широким коміром-стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванкам надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап’ясті. Барви — червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна.
Одеська область
Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик — це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів.
Полтавська область
Традиційна вишита сорочка на Полтавщині зазвичай була вишита білими нитками у техніці гладі. Дуже рідко вишивали сірими або ж червоними нитками. Візерунки обшивали чорними або ж кольоровими смугами.
Рівненська область
На лляному білому полотні також основною була біла нитка візерунку. Сорочка майже не мала різноманітних доповнень та кольорових прикрас.
Сумська область
Сусідня з Полтавщиною Сумщина дуже перегукувались – тут теж вишивали білими нитками, обробляючи краї орнаментів чорним.
Тернопільська область
Виразний рельєфний візерунок – такими були вишиванки у Тернопільській області. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Тут його пов’язують з чорними сторінками історії краю – на нього часто нападали турки та татари.
Харківська область
Багатобарвну сорочку цих регіонів вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунку годі й шукати.
Херсонська область
Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.
Хмельницька область
Грубою ниткою у техніці хрестика вишивали сорочки на Хмельниччині. Домінуючим кольором був чорний, і зовсім рідко його поєднували з вкрапленням червоного або вишневого.
Черкаська область
Геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою.
Чернівецька область
Вишиванка має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Також використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, шовк, вовну та блискітки. Також тут вишивали особливо заквітчані сорочки.
Чернігівська область
У регіоні полюбляли “побавитись” над гарною сорочкою, тож вишивали дуже дрібними стібками, що додавало вишиванці надзвичайного вигляду. Візерунок виконували білими нитками з кольоровими елементами, орнамент мав рослинний або ж абстрактний вигляд. Тут також традиційною є і вишиванка з бісером.
АР Крим
Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».
Як та коли з’явився Всесвітній день вишиванки
Історія появи Дня вишиванки розпочалась не так давно − у 2006 році. Леся Воронюк, будучи студенткою Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. До того студенти університету частенько ходили у вишитих сорочках, та це аж ніяк не було масовим явищем.
Загорівшись ідеєю створення такого свята, Леся та Ігор запросили підтримати таку ініціативу своїх друзів із групи і коли вранці прийшли на факультет, то зраділи і відчули полегшення, адже, хоч не всі, молоді хлопці й дівчата долучились до акції.
Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. Як вже потім розповіли студенти, викладачі до такого дійства тоді поставилися по-різному — переважно молодші також почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, а старші казали, що це лише студентська акція, яка не має внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить.
А вже 2007 року День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Румунія, Польща, Португалія. У 2015-му до акції долучилися близько 50 країн.
Вишиванка — одяг вільних людей.
Вишиванка ще з давніх давен супроводжувала український народ і була для них символом нескореності й того, що вони є українцями. Сорочки, вишиті спеціальними символами, носили козаки-характерники (деякі зразки збереглись до нині). Чумаки довіряли прання своєї сорочки лише одній єдиній дівчині. А воїни УПА носили з собою чорні вишиванки на випадок раптової смерті.Тисячі людей через ті вишиті сорочки страшенно страждали, гинули, терпіли голод…
Відомого українського мовознавця, письменника і дисидента Бориса Антоненка-Давидовича, автора книги «Як ми говоримо», що стала підручником справжньої української мови 20 сторіччя, в 1937 році заарештували за те, що він співав українські пісні, говорив, що Україна зможе повноцінно розвиватися тільки тоді, коли відділиться від Радянського Союзу та за те, що носив вишиту сорочку. Спочатку його було вислано до Сибіру на десятки років, а потім піддано до довічного ув’язнення. Справжня ж його «провина» полягала у відмові русифікувати словники української мови. Вишиванка для Бориса Дмитровича була способом самовираження власної свободи та символом непокори. Коли його перший раз судили, він попросив дружину принести в залу суду вишиванку і одягнув її, аби всі побачили, що саме українця судять.
Зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків, перебуваючи в засланні 14 років, вишивала в камері сорочку зі старих шматків старих списаних простирадл, і саме це рятувало її від божевілля. Вона вірила, що настане час − буде вільна, і зможе одягнути цю сорочку в вільній Україні. Так і сталося… через 50 років.
Вишиванка — це нерозривний зв’язок поколінь
Під час депортації українців їм було заборонено брати з собою вишиті сорочки як символ самоідентифікації. Можна було взяти в одному випадку − якщо випороти вишитий орнамент.
Українці цього робити не хотіли і закопували сорочки в дубові скрині в землю. Багато хто так і не зміг повернутися додому, але знання про те, де закопані сорочки, передавалася з покоління в покоління. Уже в 90-х роках нащадки тих українців почали їх знаходити під землею. І на диво, ті сорочки, що пролежали більше пів століття, зовсім не зотліли.
Багато українців саме за допомогою вишитої сорочки відкривають для себе історію свого роду. Наприклад, один хлопець із Чернівців Ярослав Левицький розповів, як одного разу, готуючись до свята Вишиванки, відшукав сорочки діда в гаражі. Коли став розпитувати маму, вона розповіла, що той був політв’язнем. Коли він відбував заслання в Норильську, то раз в рік йому дозволялось отримувати посилку. Одну сорочку родина надіслала йому в подушці, міцно скрутивши і залишивши її в середині, а інші вишиванки висилали з усякими сушеними ягодами, ховавши в ящиках із подвійним дном.
Повернувшись додому, дід Ярослава привіз ті сорочки із собою. Сьогодні хлопець, дізнавшись історію тих вишиванок, зовсім по-іншому сприймає минуле своєї родини і з великим трепетом і гордістю вдягає дідові сорочки.
УКРІНФОРМ Miroslav Liskovich, Олександр Кармелюк http://bit.ly/2pZy0O5
- Соломія Подільська Кореспондентка Інформагентство АрміяInform
