Провів чергову розмову з моїм американським колегою – Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. Вважаю цю глибоко шановану мною Людину своїм наставником, повідомив і подякував за це.
Поінформував генерала Міллі про поточну оперативну обстановку. Так, наголосив, що противник сконцентрував головні зусилля на півночі Луганської області. Він масово застосуває артилерію і, на жаль, має десятикратну вогневу перевагу. Але, попри все, ми продовжуємо утримувати позиції. Кожен метр української землі там политий кров‘ю, але не тільки нашою, а й окупанта.
Складною є ситуація, зокрема, у місті Сєвєродонецьк. Туди ворогом було перекинуто до 7 батальйонно-тактичних груп. Незважаючи на щільний вогонь, нам вдалося зупинити противника.
Зазнаючи невдач на Луганському напрямку, російські окупаційні війська відновили обстріли житлових кварталів Харкова, що вимагає від нас адекватних дій.
Збройні сили РФ продовжують обстрілювати артилерією та мінометами підрозділи наших сил оборони у Чернігівській та Сумській областях. Ми ведемо вогонь у відповідь.
На окремих напрямках ми перейшли до контрнаступальних дій.
Станом на сьогодні маємо ширину фронту 2450 км, з яких на 1105 км ведуться активні бойові дії.
Я вкотре повторив генералу Міллі своє прохання – у найкоротші терміни допомогти нам отримати більше артилерійських систем калібру 155 мм.
Також поділився зі своїм візаві стратегічними цілями Генерального штабу Збройних Сил України. Розуміння стратегії нашої збройної боротьби і проведення операцій допоможе забезпечити прозорість взаємин з партнерами, чіткі і зрозумілі кількісні та часові рамки міжнародної технічної допомоги, про яку ми просимо.
Ми обмінялися думками про хід передачі і застосування вже наданого озброєння, провели аналогії з ленд-лізом часів Другої світової війни і обговорили сценарії подальшого розвитку ситуації.
