Коли в березні створювалася коаліція стабільності і реформ, це викликало масу уїдливих усмішок з приводу того, що уявити одночасно стабільність і реформи нереально. Але одночасно їх і не було. Організувавши в березні стабільність, нова влада влітку перейшла до реформ.
Почали з судової. Перше – судову систему змусили працювати. Безкінечне затягування процесів тепер неможливо, оскільки за зрив термінів розгляду справи покладено суворе покарання. І друге – щоб цього покарання боялися, Вищу раду юстиції наділили владою над усіма суддями. У цьому є і позитивний, і негативний моменти: з одного боку, у народу з допомогою ВРЮ з’явилася можливість приструнити будь-якого суддю за корупцію, з іншого – повновладний, але залежний від Банкової ВРЮ виводить верховну владу країни з-під суддівського контролю. Простіше кажучи, судитися з президентом або урядом безглуздо (хоча й раніше, взагалі-то, теж). Втім, 99% населення розбирання з верховною владою не цікавлять, тому реформа для них все-таки – благо.
Але ці 99% судову реформу не помітили, оскільки тоді вже щосили обговорювали перспективи податкової реформи. Торкнулася вона всі верстви суспільства: для великого та середнього бізнесу дала зниження податків (що має дати нові робочі місця на заводах і підвищити зарплати в промисловості), а ось малий бізнес, навпаки, обкладався новими поборами. Правда, за допомогою Майдану-2 спрощенці свої права відстояли, але, швидше за все, це явище тимчасове. А поки бюджетній сфері доведеться затягувати паски – недоотримані з спрощенців гроші взяти ніде.
Влада це теж зрозуміла – і затіяла адміністративну реформу. Скорочення апарату почалося, але не менш важливо змінити цей апарат, тобто змусити чиновників відмовитися від бажання контролювати (звичайно, небезоплатно) всі сфери життя.
Адмінреформа була б неможлива без конституційної. В умовах парламентсько-президентської республіки, коли вся влада побудована на домовленостях і компромісах, ліквідовувати міністерства та скорочувати посади ніхто не дав би. Але блискавична відміна політреформи зробила президента повновладним правителем.
Конституційна реформа полегшить процес і інших реформ: антикорупційної, яка прийдеться не до душі чиновникам, і пенсійної, від якої будуть не в захваті жінки старші 45 років. Втім, будь-яка реформа залишає когось незадоволеним. Навіть запланована на 2015 рік військова: звичайно, молодь буде рада, якщо скасують призов, але точно не зрадіють реформі самі військові, тому що скорочення офіцерського складу буде значним. Тим не менш шлях реформ обраний, і відступати нікуди.