Потроху затикають рота: українським журналістам заборонили запитувати навіть як звати чиновника, без дозволу останнього на те

Інститут масової інформації звертає увагу журналістів, що з 1 січня 2011 року набув чинності закон “Про захист персональних даних”. Відповідно до документу, персональні дані є інформацією з обмеженим доступом.

Персональними даними є будь-які дані про особу, що дозволяють її ідентифікувати. Тобто, відповідно до букви цього закону, це навіть прізвище, ім’я, по батькові з номером мобільного телефону…

Відповідно, збір, обробка чи поширення цих даних можливе лише зі згоди особи або у випадках, встановлених законом.

Виняток з цього правила становлять державні службовці першої категорії: посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади, та інших, саме високопосадовців, а також – особи, яка претендують зайняти чи займають виборну посаду у представницьких органах.

І тут виникає колізія: згідно з частиною 11 статті 30 Закону України “Про інформацію” персональні дані можуть бути поширені без згоди особи, “якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.” Але наявність переважаючого суспільного інтересу – поняття оцінне, тому журналістам в таких випадках треба бути готовим захищати свою позицію в суді.

На практиці це означає, що від дня набуття чинності цим законом в ЗМІ буде заборонено поширювати персональні дані особи без її згоди, якщо вона не займає виборну посаду, посаду державного службовця першої категорії, або немає великого суспільного інтересу в поширенні такої інформації, який би переважав потребу її втаємничення.

Виходить, що тепер журналіста до суду може подати кожен, кому не сподобалося фігурування його ім’я та прізвіща у статті…

Дія Закону (а відповідно – й обмеження, закладені в ньому) не поширюються на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах журналістом у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків. Але якщо журналіст збирає, обробляє, поширює персональні дані не використовуючи базу персональних даних, формально Закон можна витлумачити так, що він поширюється на відповідну діяльність журналіста.

Законом також передбачене створення уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних.

Отож, Закон «Про захист персональних даних» набув чинності

За словами авторів, документ покликаний припинити безконтрольне розповсюдження особистої інформації про громадян.

Водночас, на думку експертів, він містить кілька норм, які можуть бути використані для подальшого наступу на свободу слова та звуження інших громадянських свобод.

Закон «Про захист персональної інформації», зокрема, передбачає створення органу, що матиме широкі повноваження і монопольне право на контроль за базами даних. І хоча, на перший погляд, журналістські блокноти зі списками контактів не підпадають під дію закону, водночас, неточні формулювання використані у документі можуть трактуватися і в інший спосіб, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода директор Інституту медіа права Тарас Шевченко.

«Для журналістів зроблений виняток, що їхні особисті бази даних не регулюються цим законом. Однак, терміни у законодавстві визначені достатньо нечітко. Важко встановити які саме бази даних будуть підпадати під регулювання, а які не будуть. Орган, який має бути лише створений, який матиме контрольні функції стосовно цих баз, наділяється достатньо великими повноваженнями, аж до можливості входження у будь яке приміщення де обробляються бази. Важко встановити яким чином буде застосовуватися цей закон», – каже правник.

Персональні дані чиновників повинні бути засекреченими?

Ще одна норма Закону «Про захист персональних даних» передбачає, що більшість інформації про держслужбовців може бути опублікована лише за згодою самих чиновників. Утім, правник, народний депутат від Партії регіонів Валерій Бондик запевнив Радіо Свобода, що ця вимога закону передбачена, скоріш, для виняткових випадків.

«Персональні дані держслужбовців повинні бути, навіть, засекречені. Якщо людина виконує спеціальні функції, навіть, якісь нелегальні функції, тобто він може бути співробітником розвідки, а його прізвище та фото з’являються у якомусь «глянці» без обмеження», – зауважив Бондик.

b<>Є загроза, що закон буде використаний для приховування інформації про корупцію – опозиційний депутат

А голова парламентського комітету з питань свободи слова, народний депутат від БЮТ–Батьківщини Андрій Шевченко, каже, що найближчим часом загрозу буде знівельовано.

«Є загроза, що закон про захист персональних даних буде використаний не для того, щоб звичайний громадянин захистив інформацію про себе, а для того, щоб чиновник, або політик приховував інформацію про корупційні діяння, або інші неблаговидні речі. Я впевнений, що ми врегулюємо всі «сірі зони» в законі нашим новим законом про доступ до публічної формації, який, сподіваюсь, парламент, нарешті, скоро ухвалить», – наголосив Шевченко.

За матеріалами: “Радіо Свобода”