– Мене у моєму селі зробили великим грішником і цапом відбувайлом. І за що?
За те, що я натиснув на своєму фотоапараті кнопку “зняти” і зафіксував “цікавий момент”. Я не алкоголік, не злочинець, вірю у Бога, вірою і правдою все життя служив своїй церкві. Але я більше не хочу мовчати, підтримуючи цим те неподобство, яке відбувається і у якому я не хочу брати жодної участі.”
З такими словами в редакцію сайту Репортер Житомира звернувся Ігор Мосійчук, житель села Вільха Романівського району. Ігор скаржиться на те, що місцевий священник 9 днів тому привеселюдно відлучив його від церкви. Нині селянин до неї (після такого) принципово не йде. А все почалося з того, що Ігор 6.07.2008 року наважився сфоторафувати на камеру “трапезне застілля”, на якому отець його церкви разом із мешканцями села вживають спиртні напої у піст. Чоловіка це неабияк обурило, він вирішив не бути “таким як усі” і наважився на непослуг – зафіксував те, що відбувається.
Читач Репортер Житомира каже, що не боїться суду та звинувачень у наклепі, оскільки це бачили десятки людей, нижченаведені фотографії з підписами до них, за його словами, він вже направив в Москву, Почаївську та Києво-Печерську лавру. Рішення про те, щоб розповісти на загал, що відбувається у його рідному селі він прийняв після того, як його священник при односельчанах вигнав з церкви, незважаючи на те, що пообіцяв у присутності вищого церковного керівника з Житомира, що ніхто йому не завадить відвідувати службу, що від церкви його не відлучено.
Ігор Мосійчук, житель села Вільха Романівського району: “Домовленість у Житомирі була такою: мені дозволяють ходити до церкви, молитися разом з усіма прихожанами, я ж, у свою чергу, не виношу у світ фотографії. І тут 9 днів тому – такий глум. Я своєї обіцянки не порушував. Тепер нехай дізнаються усі. Під кожним своїм словом, сказаним мною тут, я готовий розписатися. Під кожною фотографією також. Мені немає чого приховувати. У нас таке тут коїться, що оці фотографії – лише вершина айсбергу…
Тут мало не щотижня – застілля. Приводи знаходяться. Це усілякі “батюшкіни свята”, такі як день його народження, день посвячення у монахи і так далі. На них він запрошує людей, їх з келихом сам і припрошує. Там є фото, де після таких “трапез” залишаєтся ціла купа пустих пляшок.
Всі, хто до цього причетні, намагалися, щоб цих фотографій світ не побачив. Перед Великоднем цього року батько прийшов додому і повідомив мені новину: я тепер відлучений від церкви. Тоді я взяв ці фотографії і поїхав у Житомир, показати їх духовному керівництву нашого священника. Там мене заспокоїли, запевнили у тому, що жодних проблем з відвідувавнням церкви у моєму рідному селі у мене не буде. І ось наш священник пригадав мені давню образу і мене знову не пускають до церкви на службу.
Роблять винним у всьому мене. Ніби це я організовую ці чаркування. Знаєте, щоб не подумали, що я хочу зумисно нанести якусь шкоду репутації нашої церкви, я розповім: коли нинішній священник приїхав у наше село, першим з ким він почав дружити – це був я. Я допомагав багато і йому і церкві. Та сама трапезна збудована повністю на моїй пилорамі. Також я особисто подарував своїй церкві ікону часів Катерини Другої, яку у той час міг би без жодних проблем обміняти на нову машину. І до останнього намагався усіляко сприяти тому, щоб наша церква процвітала.
То хіба я ворог своєму приходові, хіба мені приємно все це виставляти на світ Божий? Але як по іншому, якщо 9 днів тому у церкві посеред служби, коли я підійшов ставити свічку, священник зупинив службу і привселюдно сказав: “Ігор Олександрович, вийдіть з приміщення на вулицю, ви відлучені від церкви”. Разом зі мною в знак протесту вийшли мої родичі. Як мені діяти по іншому, якщо іншої церкви у моїму селі немає, а я вірю в Бога і люблю свою церкву і усвідомлюю, що Божі настанови та заповіді потрібно виконувати не на словах, а на ділі?”
(Протилежна сторона має повне право висвітлити своє бачення ситуації, підтвердити або спростувати вищенаведену інформацію на нашому сайті)
