Олександр Мазуренко інвалід. Втратив ногу. Але це йому не заважає показувати справжні чудеса витривалості, міцності духу, незламності, сили волі. Того, чого у багатьох нащадків козаків вже немає.
Він йде з рідного Донецька до Києва через територію Росії та Білорусії. Своїм титанічним вчинком він прагне привернути увагу громадськості до проблем чорнобильців, ліквідаторів, які через 25-років після дня вибуху ЧАЕС так і не отримали належної підтримки збоку держави. Сьогодні 105-й день його пішого маршруту. Пересуваючись на двох милицях він ще й тягне за собою 44 кілограмовий візок, у якому одяг, спальний мішок, медикаменти. Ночує, там де ніч застане. Посеред поля, обабіч траси.
Репортер Житомира зустрівся з Олександром Мазуренком у центрі Житомира біля міської ради. Вояжер зайшов у державну установу, щоб повідомити чиновників про те, що він дістався нашого міста. Біля входу до міськради Олександр розгорнув національний прапор України. Так він робив у кожному місті та населеному пунктові, до якого приходив. Через це у сусідній Білорусії з українським інвалідом повелися вороже.
Олександр Мазуренко, пройшов пройшов 1971 кілометр, вийшов на фінішну пряму: “Житомир зустрів мене привітно. Прості люди допомогли їжею, підтримку та допомогу надають чорнобильські організації. Так само було протягом усього маршруту. Ось тільки у Гомелі, біля адміністративної будівлі стався прикрий інцидент. Коли я розгорнув український прапор, як символ держави, де трапилася найжахливіша в історії людства техногенна катастрофа, з приміщення вибігли 2 охоронці і у наполегливій формі почали примушувати мене згорнути прапор України.”
Олександр зізнається, що це турне дається йому складніше, ніж минулі подорожі. Все ж вік вже не той… Тому планує згодом організувати ще один похід, а далі – з цією ідеею буде покінчено.
Сергій Фещенко
____________________________________________________________________________
Чоловік вже прямує до столиці. За декілька днів його митарства скінчаться у центрі Києва на Майдані.