Складна ситуація, в якій опинилися власники ПАТ «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ» у зв’язку з фізичною неможливістю постачати нафтову сировину трубопровідним транспортом на переробне підприємство через кардинальний «розворот» нафтопроводу «Одеса-Броди» у бік кордону з Білоруссю, як бачиться, не має близького вирішення.
Не зовсім сприятлива й загальна маркетингова ситуація на українському роздрібному ринку нафтопродуктів. При цьому вихід один – введення Україною загороджувальних мит на нафтопродукти з метою виключення демпінгових поставок з інших країн, що автоматично підвищить рентабельність переробки всередині країни.
Однак цей захід призведе до загострення відносин з Російською Федерацією, уряд якої зацікавлений в нарощуванні переробки на російських заводах. Адже, як відомо, економічно вигідніше торгувати готовим продуктом, ніж сировиною для його виготовлення.
То чи є вихід? Спробуємо знайти відповідь на це непросте питання.
Проблеми заводу
Коли працював на повну потужність Одеський НПЗ, колись один із флагманів і надія вітчизняної нафтопереробки, не згадає сьогодні практично жоден із старожилів українського нафторинку.
У поточному році поставка нафти на завод не здійснювалася через «збереження несприятливої економічної ситуації на ринку нафти і нафтопродуктів в Україні, при якій маржа переробки не забезпечує компенсацію витрат по виробництву нафтопродуктів, а також у зв’язку із закриттям доступу в магістральний нафтопровід», – заявляють джерела на підприємстві.
При цьому, навіть не здійснюючи виробництво основної продукції, підприємство несе витрати – на підтримку працездатності обладнання, збереження нормальних умов для роботи персоналу, здійснення податкових та інших обов’язкових платежів.
Так, тільки за перший квартал 2011 року загальні витрати підприємства склали 6 мільйонів дол. США без амортизації.
Дещо пом’якшує ситуацію факт здійснення заводом послуг з прийому, зберігання і відвантаження світлих нафтопродуктів (перевалка) за договором з ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна». При цьому обсяги перевалки бажають бути кращими – за січень-березень обсяг прийнятих моторних палив склав 22 тисячі тонн. При цьому отримані доходи в розмірі 612 тис. дол. США.
Таким чином, свого часу «перлина біля моря» в чудовому кольє нафтової переробки світового гіганта – російської компанії «ЛУКОЙЛ», перетворилася на банальну тягар. Саме тому перед керівництвом заводу було поставлено питання: спільно зі службами «Лукойлу» забезпечити маршрути постачання нафти, а також можливих напрямів збуту нафтопродуктів для забезпечення безперебійної роботи заводу.
Нагадаємо, що з липня 2005 по березень 2008 року Одеський НПЗ вже перебував на широкомасштабній реконструкції. Проведена модернізація відкрила можливість збільшити глибину переробки нафти до 78% і дозволила випускати бензин за стандартом EURO-3, а дизельне паливо – за стандартом EURO-4.
Остання, триваюча досі зупинка Одеського НПЗ «на ремонт», відбулася в жовтні минулого року, при тому, що раніше провести дані заходи планувалося лише в 2011 році, а на початку минулого року завод вже зупинявся на ремонт на півтора місяця.
Однак низька ефективність роботи підприємства внесла свої корективи. А за підсумками 2010-го «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ» і зовсім приніс своїм власникам збитки в розмірі 763 млн. грн., скоротивши обсяг переробки в порівнянні з попереднім роком на 29,4% – до 1,4 млн. тонн. При цьому випуск бензину скоротився на 24.2% – до 204,9 тис. тонн, дизельного палива на 30,3% – до 459,4 тис. тонн. Для порівняння зазначимо, що в 2009 році збитки заводу склали 588,3 млн. грн.
Незважаючи на це, керівництво НК «ЛУКОЙЛ» все ж таки розраховує відновити роботу Одеського НПЗ в поточному році, завантаживши його переробні потужності нафтою URALS, яка, як планується, буде надходити через порт Південний. Про це нещодавно заявив віце-президент «Лукойла» Валерій Суботін, підкресливши при цьому, що на азербайджанській сировині завод працювати не буде.
Високопоставлений менеджер компанії підкріпив свою впевненість тим, що кількома тижнями раніше Прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін дав доручення керівництву «Транснефти» опрацювати питання про забезпечення поставок URALS в порт Південний в обсязі 9 млн. тонн на рік.
При цьому, раніше, пан Суботін заявляв, що Одеський НПЗ може бути запущений вже в березні 2011-го. Підтримував його, запевняючи, що маркетингова ситуація на ринку нафтопродуктів України поліпшується, і заступник гендиректора заводу Олексій Бібік.
При цьому він говорив про можливість введення Кабінетом Міністрів України мит на імпортовані нафтопродукти з-за кордону в Україну, що, за його словами не може не позначитися на економіці роботи заводу.
Привід для подібних роздумів керівників компанії дав не хто інший, як її голова Вагіт Алекперов, який ще в лютому запевняв, що Одеський НПЗ буде запущений в березні – «відкриємо, коли маржа поркращиться» – заявляв В. Алекперов.
Тоді він зазначав, що обсяг переробки в Одесі може бути доведений до проектного максимуму – 2,8 млн. тонн нафти на рік за умови, якщо «уряд України прийме рішення про захист внутрішнього ринку нафтопродуктів». Як бачимо, не зрослося.
Велика політика
Уже наприкінці березня поточного року, перед підписанням меморандуму між власниками українських НПЗ і урядом у Києві, Вагіт Алекперов заявив, що запуск Одеського НПЗ малоймовірний без відновлення схеми поставок нафти на завод по трубопроводах. «В даний час переговори тривають, однак там (в трубі «Одеса-Броди »- авт.) поки є азербайджанська нафта» – заявляв керівник «ЛУКОЙЛу».
При цьому В. Алекперов висловив думку, що потрібно прийняти рішення про повернення до існуючої раніше технологічного ланцюжка з поставки нафти із Росії через Лисичанськ до Одеси.
Що цікаво, оптимістичні заяви топ-менеджерів «ЛУКОЙЛу» вже тоді не знаходили підтримки в рядах високих державних чиновників України. Так, в травні 2011 року губернатор Одеської області Едуард Матвійчук висловив впевненість, що цього року Одеський НПЗ запускати не будуть. За його словами, у зв’язку з цим у регіоні очікується спад виробництва на 22% і завданням керівництва регіону є компенсувати це падіння за рахунок інших підприємств.
Нагадаємо, 30 березня 2011 року Кабінет міністрів України і власники українських НПЗ підписали меморандум про взаємне партнерство. Раніше, на початку березня, на засіданні експертно-аналітичної групи перший віце-прем’єр міністр Андрій Клюєв розкритикував початковий проект меморандуму, який передбачав виконання зобов’язань НПЗ з проведення модернізації лише в разі введення мит.
Підписані в кінці березня, документи передбачають стабілізацію цін і збільшення переробки нафти в Україні. Держава зі свого боку має надати для цього необхідні умови.
Меморандум підписали міністр палива та енергетики України Юрій Бойко і представники компаній «ЛУКОЙЛ», ТНК-ВР, «Нафтохімік Прикарпаття», «Укртатнафта», а також НАК «Нафтогаз Україна». При підписанні меморандуму був присутній Прем’єр-міністр Микола Азаров, який заявив, що Україна хотіла б збільшити частку вітчизняних нафтопродуктів на внутрішньому ринку до 70%.
При цьому він констатував, що за останні роки в Україні постійно скорочувався обсяг переробки. Високопоставлений чиновник пообіцяв, що уряд буде взаємодіяти з переробниками в частині прийняття заходів для збільшення частки переробки та модернізації українських нафтопереробних заводів.
У ході пам’ятного березневого засідання, при спілкуванні з представниками української влади В. Алекперов пропонував обнулити ПДВ на поставку сирої нафти для її переробки на території України. У свою чергу Микола Азаров тоді заявив, що Кабмін вивчить пропозиції власників НПЗ.
Похмурі перспективи та інші зацікавлені сторони
Трохи менше місяця тому джерело в російському Міненерго розповіло, що зараз відпрацьовуються два основних варіанти поставок. Згідно з першим, можливо налагодження прокачування по трубопроводу «Дружба» до Бродів, а потім в порт «Південний» з подальшим експортом морським транспортом.
Крім того, вперше розглядається можливість поставок з Новоросійська в «Південний» з подальшою прокачуванням на Одеський і обидва західноукраїнські НПЗ.
Але поки розрахунки російських фахівців показують, що обидва маршрути поставок економічно неефективні. При цьому перспективи завантаження Одеського НПЗ залишаються туманними, оскільки в Україну набагато вигідніше імпортувати готові нафтопродукти, а не нафту для переробки.
У сформованій ситуації головною метою російських верхів в даний час є зупинка прокачування азербайджанської сировини через нафтопровід «Одеса-Броди». При цьому, всі розуміють, що каспійська нафта дорожче російської. Однак вона якісніша і з неї можна отримати більше світлих нафтопродуктів.
Для західноукраїнських НПЗ ця перевага через технічну відсталість нівелюється, а ось Мозирьський НПЗ, що у Білорусі, може збільшити закупівлю каспійської нафти, що призведе до втрати позицій російських нафтовиків.
Нагадаємо, що нафтопровід «Одеса-Броди» був введений в експлуатацію в 2001 році. Спочатку він будувався для прокачування легкої каспійської нафти в Європу, однак до 2004 року простоював, а потім використовувався в реверсному режимі (у напрямку терміналу «Південний»).
З лютого поточного року нафтопровід почав працювати в аверсному режимі і прокачав для потреб Мозирського НПЗ близько 590 тис. тонн легкої нафти марки Azeri Light. Всього до кінця року планується поставити 1,6-1,7 млн. тонн сировини (пробне прокачування 80 тис. тонн нафти цим маршрутом завершилося 24 листопада 2010 року).
У квітні 2011-го «Укртранснафта» почала переправляти азербайджанську сировину по нафтопроводу «Одеса-Броди» на західноукраїнські НПЗ «Галичина» і «Нафтохімік Прикарпаття» (до кінця року на них планується поставити до 1,5 млн. тонн нафти).
Зацікавленість державної нафтової компанії Азербайджану (SOCAR) в постачанні нафти свого видобування в Україну і її транзит через нашу країну підвищилася в результаті виходу компанії на український роздрібний ринок нафтопродуктів. Нагадаємо, що в січні 2011 року SOCAR відкрила в Україні мережу автозаправних станцій, яку планує розширити протягом найближчих п’яти років до 500 одиниць.
Нагадаємо, за підсумками переговорів Президентів Азербайджану і України в Давосі сторони підписали документи про транспортування азербайджанських нафти і газу в Україну, а також уклали меморандум про співробітництво в організації поставок зрідженого газу в Україну.
Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко заявляв, що Азербайджан пропонує постачати Україні до 8 млн. тонн нафти. При цьому рентабельність роботи нафтопроводу «Одеса-Броди» буде досягнута при прокачуванні не менше 10 млн. тонн нафти на рік.
В даний час є пропозиції від Білорусі щодо транзиту венесуельської нафти обсягом до 5 млн. тонн на рік (України почала приймати венесуельську нафту для Білорусії 25 квітня 2010) і пропозиції Азербайджану щодо постачання в Україну до 8 млн. тонн нафти на рік в режимі аверсу.
За 9 місяців 2010 року Азербайджан поставив в Україну 160 тис. тонн нафтопродуктів та понад 1 млн. тонн сирої нафти, що в 5 разів більше в порівнянні з 2008 роком.
Як пам’ятаємо, 17 січня поточного року, Україну і Білорусь підписали договір про транспортування 4 млн. тонн нафти на рік. Договір укладений строком на два роки з подальшою його пролонгацією за згодою сторін.
Крім того, за наявною інформацією. нинішній менеджмент «Укртранснафти» близький до групи «Приват» Ігоря Коломойського. А оскільки саме керівництво української транспортної нафтопровідної компанії має право оперативного управління коридором «Одеса-Броди», то стає очевидним, що найближчим часом використання цього трубопроводу для поставок російської нафти в реверсному режимі не планується.
У той же час НПК « Галичина» і «Нафтохімік Прикарпаття», які входять до сфери впливу «Привату» матимуть прямий доступ до якісної каспійського сировини, адже білоруси планують імпортувати за допомогою «Одеса-Броди » до 8 млн. тонн нафти на рік, тоді як проектна потужність нафтопроводу дозволяє качати щорічно не менше 14 млн. тонн.
Чи вводити мита?
Українським Міненерго з початку року розглядається можливість введення загороджувальних мит на імпорт нафтопродуктів. Ставка мита пропонується в розмірі 130 євро за тонну на бензин і 80 євро за тонну на дизельне паливо.
Міністерство пояснило свої пропозиції тим, що в 2010 році обсяг імпорту нафтопродуктів в Україну значно збільшився, що негативно вплинуло на завантаження українських нафтопереробних заводів.
За даними учасників ринку, цей непопулярний економічний крок, спрямований, в першу чергу, проти виробників палив з країн Митного союзу, на частку яких сьогодні доводиться 68,4% всього імпорту нафтопродуктів, що заходять на Україну.
Однак, цього року були скасовані мита на території Митного союзу. За деякими прогнозами, в результаті цього кількість російської нафти, що поставляється до Білорусії, збільшиться з 12 млн. тонн до 21,7 млн. тонн. При цьому російські нафтопереробні компанії недоотримають 15 млрд. доларів.
Ні для кого не секрет, що зменшити ці втрати, можна лише за рахунок розширення зовнішніх ринків збуту нафтопродуктів, а найбільш привабливим в цьому плані завжди був український ринок, але в разі введення загороджувальних мит, зробити це росіянам буде неможливо.
Таким чином, за ідеєю, введення загороджувальних мит підтримало б двох найбільших операторів української нафтопереробки – російських ТНК-ВР (Лисичанський НПЗ) і «ЛУКОЙЛ» (Одеський НПЗ). Проте, російські компанії нічого не виграють, бо з минулого року їх основною проблемою стало привілейоване становище на українському ринку компанії «Лівела», яка отримала право ввозити в країну нафту і нафтопродукти без сплати акцизів і ПДВ.
При цьому, представники ТНК-ВР і «Лукойла» раніше заявили, що якщо ситуація не зміниться, вони скоротять до мінімуму виробництво нафтопродуктів або повністю його припинять. У цій ситуації введення загороджувальних мит лише погіршить ситуацію, адже, в такому випадку конкуренція зникне зовсім.
Безсумнівно, введення загороджувальних мит погіршить відносини України і Росії. У відповідь на такі дії нашого уряду російська сторона цілком може скасувати знижку на газ для України.
Введення загороджувальних мит негативно позначиться і на настроях всередині країни, адже воно неминуче призведе до зростання цін на нафтопродукти для кінцевих споживачів. Виходить, що цей захід не тільки не сприятиме стабілізації цін на ринку України, а й викличе соціальну напругу в країні.
Житомир. Серпень 2011
Юрій Огірчук, незалежний експерт