Вчора Київ визначав свого футбольного чемпіона. У столичному дербі зустрілись дві київські команди: «Динамо» й «Арсенал». Та м’яч знову йшов лише під ногу підопічним Сьоміна – і вони здобули своїх три очки впевненою перемогою 2:0. «Ми – хазяїни столиці,» – стовідсотково, “Динамо”..
Але не буду бити поклони біло-синім, бо гра за українське чемпіонство тільки в розпалі. Хоча динамівці вчора постарались і в чергове обійшли «Арсенал». Тим паче, на диво всім, Мілевський навіть бігав. Здивув Артем.
В першому таймі «Арсенал» ніяк себе не проявляв. Здавалось, що вони всього-на-всього дерев’яні перешкоди на шляху динамівців. Пам’ятаю один момент Максимова, але там Юссуф відпрацював на п’ятірку, заблокувавши його удар зі штрафної лінії. Намагався «Арсенал» контролювати м’яча в центрі полі, але простого «намагався» було мало у цій грі.
Натомість біло-сині мали декілька шансів на відкриття рахунку. Ярмоленко, двічі Ідейє. Проте найнебезпечнішим моментом до 12 хвилини був удар Сілви. Його м’яч попав у штангу, потім в Боровика і вилетів на кутовий. Забагато галасу наробив Даніло.
Все складається для динамівців якнайкраще. Вони лідирують за моментами, а також м’яч під їхнім контролем. Але тут трапляється неочікуваний поворот для них. Гармаша вилучають. Занадто емоційно відреагував Денис на рішення арбітра. Хоча за таке зазвичай карають гірчичником. Але ви тільки уявіть, що цей молодий і перспективний наказав арбітру, що отримав аж червону картку? Ех, ці молоді амбіції і грайливі гормони в жилах.
І я вам скажу, що біло-сині трохи підсіли на полі. Одразу стало помітно втрату Дениса. Попри це «Арсенал» й надалі не помітний, хоча Кучук вже зробив заміну: Богданов замість Старогородського.
І навіть це не допомагає гравцям у білій формі. Фатальна помилка Шершуна. Богдан хватає руками Ярмоленка і цим самим заробляє пенальті, але не для своєї команди. 37 хвилина, і рахунок стає 1:0 на користь «Динамо». Шевченко блискавично обходить Боровика, і м’яч в сітці воріт.
І Шева не зупиняється, пасує на Ідейє. Браун, залишаючись один на один з кіпером, переграє його і 2:0 на табло. Браво «Динамо»! Дві «банки» за дві хвилини! Стадіон зірвався.
Шацьких отримує гірчичника. Теж сперечався, як Денис, із арбітром. Але сперечався лише на жовту. Просто Макс більш досвідчений гравець і знає що не казати.
Ех, мали шанс динамівці на ще один гол. Та не пройшла передача Шеви на Ярмолу. Андрій молодший вже втомився.
На другий тайм тренер «Арсеналу» замінив Шацького. Насварився він уже з арбітром. Тому шанс побігати на полі Леонід дав Міколюнасу.
Після перерви динамівці вже грали на збереження рахунку, тим самим розчарувавши вболівальників. Але що поробиш, коли в Юри Сьоміна така політика: план виконано, тепер просто втримаймо рахунок.
«Арсенал» пожвавішав, бо тепер динамівці грали в оборонний футбол. Атакували лише, коли м’яч котився під ноги. І то не завжди. Але в обороні біло-сині відпрацьовували як востаннє. Грамотно і міцно стояв на позиції Юссуф, неодноразово рятуючи свої ворота від шкіряного. А як же він красиво підстрахував Сашо, коли той вийшов з воріт. Аїйла виніс м’яча на кутовий.
Підопічні Кучука створили декілька небезпечних моментів біля воріт суперника. Були в них і шанси забивати зі штрафних і кутових, але реалізація «підкачала». Хоч і грали динамівці аби дограти, але й «Арсенал» не нападав, не зважаючи на те, що їхній тренер постійно робив заміни.
«Динамо» все ж таки створили декілька контр-атак, хоч вони так і залишуться в історії контр-атаками без м’яча в сітці. Вже й Алієв з’явився на полі замість Шеви. Але толку від Саши ніякого. Хотілось вболівальникам побачити наживо знаменитий гол самого Алієва, але вони навіть чіткого пасу не дочекались від нього. Сашко на м’яча не хотів бігти. І такий спаскудив момент: мав шанс виходу один на один з кіпером, але не вийшов. Нащо питається? Розлінувався Алієв. Він на «ви» тепер з футболом.
Під кінець гри Ярмола втомився. Гравець матчу все-таки. Вийшов Хачеріді, який нічим не запам’ятався. А от Андрію треба віддати заслужене. Набігався хлопчина, ще й добре набігався. Атакував, пасував, падав. Тільки до нього двічі підходили медбрати. Фолили його суперники. А як згадується момент «м’яч в обличчя Андрія», то аж мурашки по тілу. Але він, міцний й молодий, витримав.
94 хвилина – свисток. «Динамо», мабуть, святкувало перемогу у всіх нічних клубах Києва. Може й не всі гравці, але Тьома Мілевський точно. Заслужили хорошого віскі вся динамівська команда. Хоч і не йшла в декого гра під кінець, але в «Арсенала» вона не пішла у всіх.
Розминка команд тривала близько 15 хвилин
Ірина Сташко