По дорозі на роботу, під моїм прицілом опинились бабусі, які товпились на розі вулиць Московської та Київської.
Навряд чи житомиряни згадають день, коли на вулиці їх пригощали піцою. На свято Михайла таке сталось. Соціальна акція «Святкова піца» – справа рук Коцюбка Олександра, президента ЖОФФ і СК «Легіон». Річ у тім, що 12 листопада «Легіон» святкував свій 8-ий день народження. Олександр Петрович із цим святом традиційно вітає не тільки своїх вихованців, але й соціально незахищених громадян нашого міста. Тому щороку, крім матеріальної допомоги, з нагоди Дня народження клубу він влаштовує для них святковий концерт у драмтеатрі.
Але цього року клуб вирішив піти за іншим сценарієм. Поштовхом до зміни традицій стало прохання керівника МГО «Захист дітей війни». Капіталіна Рафікова попросила свого мецената, пана Коцюбка, пригостити піцою людей, про яких вона піклується. Адже більшість з них ніколи не куштувала італійської національної страви.
Увагу й турботу потребують усі, особливо люди похилого віку. Для них найважливіше не почуватись самотніми, покинутими й забутими. Коцюбко Олександр здійснив бажання таких людей і прикрасив їхні сірі будні, влаштувавши маленьке свято. Одна тисяча пенсіонерів розділили з легіонерами святкування їх дня народження, а Олександр Петрович ще раз довів, що «Легіон» – це справжня сім’я, в якій знайдеться місце для кожного.
«Сьогодні ми надали невеличку поміч соціально незахищеним громадянам, інвалідам, ветеранам і дітям війни. Я плідно співпрацюю з двома організаціями (Богунський комітет ветеранів, ГО «Захист дітей війни»), які надали мені списки таких людей. Таким чином, тисяча житомирян отримала по дві піци.
Не хлібом єдиним живе людина, а ще й – увагою і турботою. А для нас така акція вже давно стала традицією, адже щороку ми збираємо наших друзів і проводимо або концерти, або подібні заходи», – поділився з Репортером Коцюбко.
Поспілкувавшись з президентом, до мене підійшли голова Богунського районного комітету ветеранів і з керівником МГО «Захист дітей війни», які хотіли висловити подяку Олександру Петровичу.
«Дітям війни завжди приємно, коли їм приділяють увагу. Ми вже багато років дружимо із клубом «Легіон», який і влаштовує свято для учасників нашої організації. Минулого року з нагоди Дня народження клубу для нас проводили концерт в драмтеатрі, цього ж – пригощали святковою піцою. Це невеликий подарунок, але я вам скажу, що люди люблять увагу. Я піклуюсь про пенсіонерів, в яких пенсія складає не більше 900 гривень. І для них ця піца є, справді, радістю, адже мало хто дозволить її собі купити. А люди, які проти подібних акцій, нехай не плутають меценатство з передвиборною кампанією.
Крім цього, Олександр Петрович допомагає нам і матеріально: забезпечує інвалідів колясками й ходунками. Того року подарував ще й апарати для вимірювання крові, які були нам дуже потрібні. Від імені нашої організації хочу подякувати панові Коцюбко, який завжди піклується про нас і нам допомагає», – розповіла Капіталіна Володимирівна Рафікова, керівник МГО «Захист дітей війни».
А з головою комітету ветеранів ми поспілкувались більше, і пан Бобильов не лише подякував, але й розказав, навіщо нам спорт.
«У першу чергу, дякую Олександру Петровичу за щорічну допомогу. Завдяки йому, наші інваліди можуть пересуватись по місту, адже пан Олександр постійно дарує нам коляски й ходунки. Переважна більшість ветеранів-інвалідів не в змозі купити їх собі, а від місцевої влади рідко щось допросишся. У День народження «Легіону» наші ветерани не залишились поза увагою і також отримали піци. І, взагалі, коли б ми не звернулись до пана Олександра, він завжди допоможе. Тому для нас Олександр Петрович – найкращий спонсор і меценат, – розпочав розмову Герман Іванович Бобильов. – А, по-друге, Олександр Петрович робить велику справу, виховуючи спортсменів.
Свого часу, спорт допоміг мені не стати інвалідом. У 1943 році мене контузило на фронті: міна розірвалась біля мого окопу. Внаслідок цього в мене пропав слух. Я плакав, розуміючи, що став калікою. Але лікар написав мені в записці, що відновить слух. І вже через місяць я почав чути на ліве вухо, пізніше – й на праве. Виписуючи з госпіталю, він наказав мені 2-3 роки позайматись спортом для відновлення здоров’я. Я не послухався, і займаюсь ним до сих пір. Саме завдяки спорту я повністю став на ноги, і після того випадку відслужив ще 37 років.
Будучи начальником фізпідготовки полку в одній з частин Львівської області, я змушував солдатів займатись спортом не тільки, щоб не відрощували животи, але й для здорового способу життя. Сам я в минулому штангіст, і в моєму арсеналі не одна нагорода. А двоє моїх правнуків стали чемпіонами України з боротьби. Тому я вдячний Олександру Петровичу за здорову молодь, за якою майбутнє нашої держави».
Ірина Сташко
