З 1 січня 2012 року набрали чинності статті 11 і 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
– Нове законодавство у сфері державної служби та боротьби з корупцією зменшує можливості для корупційних зловживань серед державних службовців, – вважають у прес-службі управління державної служби Головдержслужби України в Житомирській області. Успіхам у боротьбі з підступними корупціонерами на думку цього поважного відомства треба завдячувати Президентові України Вікторові Януковичу, який як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією одним із стратегічних завдань влади, – йдеться у розповсюдженій заяві.
У Президентській Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян.
Від початку перебування на посту Президента України Віктором Януковичем було проголошено рішучу боротьбу з корупцією. І це були не просто ефектні виступи та яскраві гасла. Президент України підтвердив рішучість своїх дій у подоланні корупції в Україні радикальними кроками:
1. Одним із перших Указів Президента В. Януковича було утворено Національний антикорупційний комітет, який Президент України очолив особисто;
2. Прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які були розроблені та внесені Президентом України як першочергові та набрали чинності з 1 липня 2011 року;
3. Схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки;
4. Розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.
Стаття 11 «Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування» і стаття 12 «Фінансовий контроль» набрали чинності з 01 січня 2012 року.
Спецперевірка як фактор якісного відбору кандидатів на публічну службу
З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів. До 1 січня 2012 року подібна перевірка проводилася щодо значно меншої кількості посад.
Тепер спецперевірка проводитиметься щодо всіх осіб, які претендують на посади держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування. Перевірці підлягатимуть відомості щодо судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров’я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом. Тобто це буде комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати державним службовцем.
Необхідно зазначити, що для проведення спеціальної перевірки залучаються Міністерство внутрішніх справ, Мін’юст, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна податкова служба, Державна міграційна служба України, що безумовно свідчить про системний підхід до цього питання.
Проведення перевірки можливе лише за наявності письмової згоди кандидата. За відсутності такої згоди спеціальна перевірка не проводиться, а питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається. Закон також прямо забороняє призначення на посади осіб, щодо яких спецперевірка виявила недостовірність поданої інформації.
Згідно з Законом 25 січня цього року Президент України підписав Указ № 33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки. Таким чином, сьогодні наявні всі юридичні підстави для реалізації нового механізму прийняття на державну службу, визначеного відповідними положеннями законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про державну службу».
Наскільки зазначене питання є важливим свідчать результати проведення спецперевірок, здійснених Нацдержслужбою України протягом кількох попередніх років.
Відповідна робота проводилася Нацдержслужбою України за участю Державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
У 2011 році було проведено 316 спеціальних перевірок відомостей поданих кандидатами на зайняття посад державних службовців, у 2010 р. – 810, у 2009 р. – 207.
Аналіз результатів проведених спеціальних перевірок свідчить, що частина кандидатів надали недостовірну інформацію щодо:
1. декларування доходів;
2. перебування на керівних посадах суб’єктів господарювання;
3. притягнення до кримінальної відповідальності;
4. притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння;
5. дипломів про освіту.
Це свідчить про те, що керівники державних органів при доборі кандидатів на керівні посади державних службовців недостатньо ретельно ставляться до всебічного вивчення їх моральних, ділових та професійних якостей, що зумовлює ризик приходу на державну службу осіб, які можуть зашкодити іміджу державної служби.
Необхідно зазначити, що зараз, після набрання чинності Указу Президента України № 33/2012, спеціальна перевірка стала одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.
Декларування майна, доходів та видатків службових осіб як превентивний антикорупційний захід
У новому антикорупційному Законі передбачено не тільки щорічне декларування майна та доходів службових осіб, а також декларування їх видатків. Тобто, крім відомостей про майно та доходи за рік, у декларації подають відомості про витрати, наприклад, при придбані нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів або утримання цього майна.
Форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру затверджено самим Законом. Декларацію за звітний період публічні службовці подають до 1 квітня за місцем роботи.
Крім того, Закон зобов’язує публікувати ці декларації досить широку категорію політиків та керівників – від Президента та нардепів до всіх міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади, голів місцевих рад, мерів і їх заступників.