Сьогодні Житомир потрохи засипає сніжком. То починається, то перестає. Місто знову причепурилося у білий. Неестетичні чорні кучугури стали веселішими.
Зима слабенька вже, але показує, що ще має якусь силу. Вчора в Житомирі її офіційно відправили на відпочинок. Спалили опудало, яке, згідно народних вірувань, символізувало все зле і лихе, що нас оточує. Тепер можна чекати тепла.
Ця зима в Житомирі взагалі якась нестандартна. Новий рік зустріли без снігу. До Водохреща його взагалі не було. Потім за декілька днів намело цілі кучугури. Цікаво слухати людей. Коли півзими з неба ні сніжинки, дехто зі знайомих “молився”, що дуже хоче, щоб нарешті випав сніг, бо “з ним весело”. Як тільки він випав – через декілька днів довелося почути від тих самих “оптимістів”, що сніг у Житомирі їм вже заважає нормально пересуватися і взагалі “скоріше б він розстав”.
Ще древні підмітили, що людині дуже хочеться саме того, чого у неї зараз нема. Неважливо, чи треба воно їй. Раз нема – значить хочеться. А отримаєш – перестаєш цінувати і захочеш вже чогось іншого.
Я до того веду, що треба цінувати те, що маєш, звісно, не перестаючи прагнути до кращого. І тоді тобі буде добре за будь-якої погоди.
Сергій Фещенко
